Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Охорона не звернула на дівчину жодної уваги.

Нарешті Лулі пощастило. Олеся, Ліка та Адвіан із Ренальдом вийшли з кабінету, неголосно про щось розмовляючи. 

Напружуючи слух, дівчина почула, як Ренальд сказав:

– Якщо Бір якось причетний до її зникнення, то він відповість за всією суворістю законів... Я негайно ж поїду в Даяд...

–  Я йому серце вирву! – відповів Адвіан.

– Мені поїхати з тобою? – запитала Олеся.

– Так, я б дуже цього хотів!

– А я? – злякано вигукнула Ліка, – мені до опівночі потрібно бути на острові… І я більше ніколи нікого не побачу, ви це розумієте! Такі події, а мені доведеться піти!  

–  Справді! Добре... Зараз ми все це обміркуємо! 

–  Я поїду з тобою в Даяд! – сказав Адвіан, і голоси їхні змовкли в глибинах коридорів.

Лула, ні жива ні мертва від страху і хвилювання, притулилася чолом до кам'яної стіни.

Так  ось воно що! Отже, Інга  кудись поділася і звинувачують у цьому Біра.

Але куди і як вона могла зникнути? Про який острів  вони говорили?

Лула кілька разів глибоко зітхнула, щоб вгамувати кров, що клекотіла від збудження і радості. 

Так нехай Інга зникне навіки! Тоді Адвіану знадобиться розрада, і він знову прийде до неї! Вона неодмінно доб'ється того, що Адвіан знову прийде до неї!

Але спершу потрібно гарненько  про все дізнатися, а для цього слід змусити Патішу зв'язатися з Біром. А потім убезпечити себе. Усе зайшло занадто далеко...

Лула побігла в кімнату, де жила  стара. Як не крути, але  вона – єдина, кому можна довіритися і розповісти правду. Адже  як спільниця, вона сто разів подумає, перш ніж видати її...

Патіша всю ніч займалася прибиранням, тому їй дозволили вийти на роботу трохи пізніше, і стара солодко спала, щільно закривши штори на вікнах, щоб сонячне світло не заважало їй.

Але Лула стукала так наполегливо, що довелося встати й відчинити.

– Пожежа, чи що! – невдоволено пробурчала Патіша, дивлячись на спотворене від якогось несамовитого щастя обличчя онучки.