Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

,

З іншого боку, люди з боку Примарної колісниці були трохи стурбовані. Ця тривога походила не тільки від непростого очікування, а й від страху перед невідомою долею. Особливо це було помітно у керівників. Фан Ці і два старійшини Примарної Колісниці, здавалося, не злякалися, тому що вони краще знали свою ситуацію. Під їхнім впливом слуги більш-менш працювали набагато краще, ніж матроси.

.

Коли Брандо повернувся в команду, Інджирста познайомився з Метишею, маленькою принцесою Срібних ельфів. Його ставлення було напрочуд добрим, і він навіть розпитував про минулий досвід Метиші. Однак це сталося не тому, що маленька принцеса була рідкісною красунею, а тому, що печерні люди Метиші та охоронці ельфів воювали проти Мадари наприкінці Першої війни Чорної Троянди. Її опонентом була висхідна зірка Імперії Мертвого Місяця.

.

Тимчасова краса людей була такою тендітною в очах вічності. Навіть ельфи були просто кістками, які гнили повільніше. Однак хороший полководець умів поважати не менш хорошого супротивника, адже тільки останній міг показати цінність свого існування.

Для порівняння, такі красуні, як Хіпаміра і принцеса Магадал, були набагато тьмянішими в очах Інкірсти. Це були просто імена або кодові імена, і вони не привертали його уваги.

.

З іншого боку, Фан Ци був дуже уважний, але коли побачив, що з'явився Брандо, його обличчя відразу впало, і він слухняно сховався в кут. Очевидно, що те, що сталося в Порт-Гусселі, залишило психологічну тінь на цього гордого сина неба.

,

Брендел наказав усім перегрупуватися і вирушити в дорогу, але він розігнав піратів під командуванням Білого Туману. Ці люди скоїли всілякі злочини, і він дуже не хотів їх приводити. Він не відразу стратив їх, тому що вони дуже допомогли Білому Туману за останні кілька днів.

Однак пірати не думали, що звільнення Брандо було актом відмови. Натомість їх наче помилували. Очевидно, що вони не дуже добре провели час під керівництвом Леді Білий Туман.

Білий Туман вийшов з печери і здалеку подивився на піратів. Її очі були сповнені жалю. Ці люди не розуміли, що іноді свобода – це погано. Однак те, що людина стала безіменною, може вважатися процесом спокутування її минулих гріхів.

З цієї точки зору це було непогано.

Вона підійшла до Брандо, і дочка прем'єр-міністра, яка стояла позаду Брандо, нахилилася і підняла її з землі. Вона похвалила, Така елегантна.

.

Білий Туман тихо пирхнув: Хм, не треба навмисне лестити мені.

Мені потрібно знайти покровителя, інакше міс Метиша завжди захоче мене вбити.

.

Вона тебе не вб'є. Не думайте про таких, як ви.

.

Вона дала клятву помсти.

.

Ви просили про це.

?

Хіба Леді Білий Туман не потребує повночасного слуги?

Білий Туман зітхнув: Ти вмієш розчісуватися?

Трохи. У мене вдома є кіт.

���

Не порівнюйте мене з ними

.

Дякую.

.

Не створюйте Брандо зайвих клопотів.

Навіщо? Я вже його жінка.

.

Це одна з проблем.

.

— відповів голос пані в поганому настрої.

.

Марш у темряві тривав два дні.

.

Був ранок третього дня, коли вони вийшли з підземних печер лігва пірата. Розміри підземних печер перевершили очікування Брандо. Він навіть підозрював, що деякі ділянки в глибині печер можуть бути пов'язані з вуликом. Площа підземного світу хребта Йоргенді не поступалася самому Вонде. Це було нормальним явищем, коли вона поширювалася по обидва боки протоки Таову.

.

На жаль, ніхто не зміг відповісти на це питання, та й перевірити його він навряд чи зміг.

.

Вихід з підземних печер лігва пірата знаходився в долині. Насправді пірати рідко використовували цей вихід, тому що він був занадто далеко. Стежка тут не використовувалася багато років, і її займало гніздо гігантських павуків. Хоча ці речі не завдавали Брандо жодних клопотів, вони лякали жінок у групі.

Крім Хіпаміри, навіть обличчя Метиші було трохи потворним, коли вони вийшли з темряви під землею. Дельфайн, звичайна людина, була ще блідіша, наче тяжко хвора. Вона оговталася від травм, яких зазнала на Кордоні Стихій після того, як стала Картою Долі, але тепер час ніби повернувся назад.

1287

Розділ 1287

.

Така ситуація тривала до кінця їхньої подорожі в темному підпіллі. Спочатку Брандо довелося взяти на себе відповідальність за те, щоб вивести дочку прем'єр-міністра вперед. Дельфайн, здавалося, був вдячний за це, але невдовзі її маскування було нещадно викрито Метишею.

.

Принцеса Срібних ельфів рішуче полегшила тягар свого повелителя і понесла Дельфайна вперед. Але чомусь вираз обличчя доньки прем'єр-міністра начебто погіршився.

.

Брандо зробив вигляд, що не бачить відкритої і прихованої боротьби між маленькою принцесою і Дельфайном. Коли він вивів усіх з долини, то побачив, що вхід до печери був щільно закритий рослинністю зовні.

.

Тому йому довелося висмикнути Одерфейса, щоб зрізати лози і роздерти їх. Тисячі строкатих комах різних кольорів розбіглися, ніби рятуючи своє життя. Печера знову наповнилася криками.

Тільки Хуан Хо нахилився, невиразно підхопив жука і простягнув його Хіпамірі, що стояла за нею. Дякую, Хуан Хо. Хіпаміра вміло дістав пляшку і поклав туди жука. Тепер у неї було три такі пляшки, дві з яких містили павуків, а в одній — її креветки.

Одне слово, інші дами трималися на шанобливій відстані від міс Жриці та Хуан Хо.

.

Фан Ци стояв позаду дам з урочистим обличчям.

.

Брандо не дивився на цю сцену. Після того, як він розступився по траві, його обличчя відразу стало урочистим. Білий Туман вискочив з обіймів Інкірсти. Делфайн, некомпетентна покоївка, наступного дня втратила сенс існування через павуків. Вона вийшла з печери поруч з ногами Брандо.

.

Вона підвела очі і примружила очі.

.

Вони обоє побачили небо, повне туману.

.

Перекладач Редактор перекладу Переклад Туман з Таврійської протоки перевершив уяву кожного. На карті вони вже були на півдні Сопараче, в долині приблизно за сто миль від порту. Однак видимість у долині становила менше десяти метрів. За десять метрів це був величезний простір білизни. Круті скелі простягалися вперед у густій рослинності з обох боків, невиразно відкриваючи обриси долини.

.

Інкірста пішов слідом за ними обома. Він побачив цю сцену, знизав плечима і вже збирався щось сказати. Власне, він і висловлював свою думку на цьому шляху. У порівнянні з мовчазним Таркусом, цей хлопець був просто