Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Я пропоную активізувати Симпозіум правди.

.

— промовив голос.

.

Погодилися.

.

Симпозіум Правда погоджується з цим.

.

Кільце Попелу погоджується.

.

Погодилися.

.

Чоловік, якого вона побачила, був одягнений у халат з червоним кольором ліворуч і чорним праворуч. На комірі був темно-золотий комір, а халат був обгорнутий уроборосом.

.

— сказав інший голос.

.

Срібне око відповідає за запис засідання і не братиме участі в голосуванні.

Оратор був одягнений у сіру мантію зі срібним коміром. Емблемою на його мантії були велетенські круглі двері. З дверей виросло довге й вузьке око, наче воно дивилося на світ і на все.

.

У свідомості Срібної Королеви з’явився голос. Око Квініна, Срібний симпозіум.

Люди по обидва боки від цієї людини були одягнені в однакове вбрання, але емблема на гігантських дверях була різною. Один був вічнозеленим списом, а інший — срібною лускою.

Адміністратор Арбітражних воріт відсутній. – сказав один із них.

Тоді суддя не висловить свою думку. Інша людина погодилася.

Арбітражний трибунал відмовиться від засідання. — одразу сказав той, хто відповідав за Срібне око.

Погодилися. – розповів ведучий засідання.

.

Легіон Землі призначає Одіна повноважним представником. Двоє людей праворуч заговорили. Вони були одягнені в чорні мантії з золотими комірцями. Емблемою були сім зірок на рингу, але зірки були різними.

;

У її свідомості пролунали два голоси. Дракон люті, Альфонс; Дракон Мудрості, Кришталь.

—

Тоді —

Наступної миті Срібна Королева побачила, що всі дивляться на неї.

.

Я, згоден, відповіла автоматично.

.

Пройшов.

.

Ведучий підняв руку.

, —

Далі проголосуємо заочно —

Ті, хто заперечує, роблять крок назустріч.

.

У залі запала мертва тиша.

.

Всі голоси.

.

Назва плану.

.

Криволінійна поверхня.

.

Серійний номер.

“973034”

973034

.

Кодове ім’я.

.

План Вонде.

.

Голос поступово перетворився на дзижчання. Здавалося, що вона була посеред жвавого ринку, брала в ньому участь особисто, але й холодно дивилася на нього збоку. Деякі слова стали чіткими в її вухах, а інші стали приглушеними, а потім уривчастими.

Срібна Королева стояла в натовпі глухо, немов нарешті згадала, що все це пережила сама.

Це могло бути незліченну кількість років тому, а могло бути десятиліття тому.

.

Вона раптом трохи злякалася і легенько похитала головою.

Леді Марта

Ні

.

Будь ласка.

Але світло перед нею все одно згасло, і все стало непроглядно темним.

У темряві почувся плач дівчини.

1100

Розділ 1100

Наче вчорашній день знову з’явився. Найглибшим кошмаром уві сні була прірва, в яку вона скоріше помре, ніж повернеться.

Але в цей момент він був виставлений перед нею.

.

Біль колись переплевся в серці юної принцеси. Навіть після десятиліть заспокоєння, в серці старої королеви було важко вилікуватися.

.

У безмежному сірому полі був лише один одноманітний колір. Повітря було холодним і їдким, а з неба падав сірий сніг. Але коли він впав їй на руку, вона зрозуміла, що це тонкий шар пилу.

Безмежний сірий пил падав з неба і падав на землю, покриваючи все. Густий пил був по коліна.

.

Вдалині виднілися дерева. Вони теж були сірі, але не встигли наблизитися, як вже перетворилися на попіл. Цей одноманітний колір окреслював обриси цього світу. Навколо було порожньо. Не було ні звуку, ні життєвої сили.

- ,

Срібна Королева йшла вперед розсіяно, на один крок углиб і на один крок неглибока. Немов маріонетка, вона пленталася по безкрайній рівнині. В її очах була тільки порожнеча. Вона давно знала, що побачить, але не могла зупинити себе від руху вперед.

-

Час від часу над густими й важкими темними хмарами долинав гуркіт. Криваво-червона блискавка промайнула крізь хмари і зигзагоподібно полетіла вдалину, освітлюючи вдалині хвилясті гори.

.

Це було єдиним свідченням плину часу в цьому світі.

Вона не знала, як довго ходила. Світ був вічно порожній, поки вона не побачила тіні якихось високих пагорбів. Там були трупи велетенських звірів. Хтось був схожий на велетнів, хтось на драконів. Їхні поверхні були вкриті густим пилом, і вони були нерухомі.

Деякі з них можуть бути в тому ж стані, що й за життя. Вони немов пережили трагічну катастрофу, заморозивши останню мить свого життя в кінці часів. Але вони довго мовчали.

.

Перед нею з’явилася гора.

Він лежав тихо

Це було схоже на велетенського дракона. Весь його корпус був виконаний з холодного металу, але поверхня металу була прозорою і блискучою. Вона була покрита кришталевою сіткою.

.

Вона злегка здригнулася.

.

Але вона все одно не могла втриматися від того, щоб рука ніжно торкнулася його.

.

Він був холодний на дотик. На поверхні не було ніякої органіки, але гігантське тіло відповіло похмурою аурою смерті і задушливого смутку. Сльози нестримно котилися по її обличчю. Вона скиглила, як поранений звір.

.

Голова дракона спокійно лежала на землі із заплющеними очима. Дві з трьох пар його рогів були зламані, а крила поникли вниз, охоплюючи площу в сто миль.

Не було ні звуків, ні слів, щоб описати цю сцену, але Срібна Королева з першої миті знала, що вона мертва.

.

Він був схожий на бога, який увійшов у свої сутінки і перебував у вічному сні.

.

Їй було так сумно, що вона не могла стриматися. Наче гостре лезо встромилося їй у серце. Вона не могла стриматися, щоб не заплакати вголос.

Шістдесят років тому вона була тут і плакала, як безпорадна дитина.

.

Тому що вся надія була втрачена.

.

Звали цього дракона Бахамут.

Це був король усіх драконів, Платиновий Бог-Дракон, символ мужності та надії для людства. Він захищав Вонде протягом десятків тисяч років.

.

Але він був мертвий.

.

Без звуку.

,

Зі сльозами і ранами Срібна Королева нарешті перестала плакати. Вона холодно прикусила нижню губу і обійшла навколо гори трупів і величезної голови дракона.

Вона мовчки пройшлася по холодному підборіддю Бахамута, а потім перед нею без будь-якого попередження розгорнувся трагічний і відчайдушний кінець світу.

.

Вона здригнулася і з усіх сил намагалася зупинити себе, щоб не дивитися на цю сцену.

.

Найглибший страх у її серці піднявся. Вона ахнула і не могла не спертися на тіло Бахамута.

.

Це було поле бою.

.

У ньому були розкидані сотні мільйонів трупів. Величезні скупчення кристалів, вмираючі дракони, героїчні лицарі-люди, кістки грифонів, гігантських комах, ельфів, гномів, кожен зберігав останню позу свого життя і спокійно