Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Долоня дівчини засвітитися зсередини мірним рудуватим світінням.
– Що це? – здивувалася Олеся і навіть нахилилася, щоб розглянути краще.
– Пам'ятаєш, я тобі розповідала, як у печері мокру стіну помацала? Ну ось тоді в мене щось і просочилося або вселилося… Іноді воно світиться... Але це не боляче, тільки лоскотно трохи і так... дивно... Не пояснити, як!
– То чому ти мені раніше не сказала?
– Не знаю. Хотілося мати власну маленьку таємницю.
– А чому ти Марілу не сказала? Раптом це якась інфекція, невідома науці?
– Тутешній науці чи тамошній? – всміхнулась Ліка і похитала головою, – Ця відмітина такого ж кольору, як і та, що була на лобі Таога, пам'ятаєш? Ну Таог, чорний жеребець з острова! Я впевнена, що все це пов'язано з єдинорогами... Мені сон наснився вчора, тільки я нікому ще про нього не розповідала. Наче я знову опинилася в тій печері під водоспадом, і знову шукала вихід, і коли зовсім зневірилася і заблукала, до мене просто зі стіни вийшов єдиноріг. Такий самий чорний, як Таог, але старіший, навіть стародавній, весь мохом вкритий...
– І що?
– Нічого. Ми просто стояли поруч і дивилися один на одного, але в нього були такі очі... Він кликав мене кудись, а потім я прокинулася...
– Ти думаєш, Господиня острова не просто так тебе вибрала, не тільки тому, що ти незаймана? – запитала Олеся.
– Незайману знайти легко, – пирхнула Ліка, – я впевнена, що є і інші причини. І скоро я їх дізнаюся!
– Шкода, що мені не зможеш розповісти! - важко зітхнула Олеся, згадавши, що завтра їм доведеться розлучитися.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.
