Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

— То все норм, — відказав Діоґо. — Буона морте.

— Буона морте, — мовив Міллер і відключив радіо.

Всесвіт мовчав. Зорі під ним повільно, але помітно повзли

разом із обертанням станції, з якої він звисав. Одним із цих

вогників був «Росинант». Два інші — кораблі, які Голден мусив

зупинити. Міллер не міг розібрати, де вони. Джулі літала поряд, темне волосся розпливалося у вакуумі, зорі просвічували крізь

тіло. Умиротворена на вигляд.

«Якби треба було почати спочатку? — запитала вона. —

Якби ти міг усе повторити зі самого початку?..»

— Тоді не став би цього робити.

На його очах транспортник ОПА увімкнув двигуни, засяяв

білим і золотим та віддалився, поки знову не став зорею.

Дрібною. А тоді зник. Міллер повернув голову і став

роздивлятися порожній темний ландшафт і вічну ніч над ним.

Треба побути з нею ще кілька годин, а тоді вони обоє будуть

у безпеці. Вони всі будуть у безпеці. Цього достатньо. Міллер

усвідомив, що всміхається і плаче, сльози випливають догори

з очей і заплутуються у волоссі.

«Усе буде добре», — сказала Джулі.

— Я знаю.

Він стояв мовчки майже годину, тоді розвернувся і повільно, обережно пройшов до жертовного корабля, пробрався у шлюз та

в напівосвітлений трюм. Залишків атмосфери було достатньо, щоб йому не довелося спати у скафандрі. Він роздягнувся

догола, обрав собі колиску і згорнувся на жорсткому синьому

гелі. За якихось двадцять метрів від нього п’ять термоядерних

боєголовок, здатних пересвітити Сонце, чекали на сигнал. Над

ним усе, що колись було людським на станції Ерос, змінювалося, переформовувалося, переливалося з однієї подоби в іншу, наче

постала в реальності картина Гієроніма Босха. І майже за день

лету був «Нову» — молот Господа, який пожбурили сюди.

Міллер налаштував скафандр на відтворення поп-пісеньок, які

любив у молодості, й дозволив себе заколисати. Заснувши, він

побачив сон, що у задній стінці своєї старої нори на Церері

знайшов потаємний тунель, і це означало, що він нарешті —

нарешті — вільний.

* * *

продовольства тверду поживну плитку і трохи шоколаду. Запив

їжу теп лою відновленою водою, що мала смак заліза та гнилі.

Радіохвилі майже тонули у змінних частотах, які викидала

у простір станція над ним, але Міллер розібрав достатньо, щоб

ознайомитися зі станом справ.

Голден переміг, як Міллер і очікував. ОПА відповідала на

тисячі звинувачень з боку Землі, Марса і, не зраджуючи своєму

стилю, різноманітних фракцій усередині самої ОПА. Вже пізно.

«Нову» прибуває за кілька годин. Кінець близько.

Міллер востаннє надів скафандр, вимкнув освітлення і виповз

зі шлюзу. Зовнішній люк довго не хотів відчинятися, аварійний

сигнал горів червоним — Міллер злякався, що останні хвилини

проведе в пастці цієї труби, наче готова до атаки торпеда. Але

він вимкнув й увімкнув живлення шлюзу, і люк відчинився.

Трансляція з Ероса тепер була позбавлена слів — тільки стиха

бурмотіла, наче вода об камінь. Міллер перетнув широкий рот

ангарних воріт. Небо над ним повернулося, і «Нову» піднявся

над горизонтом, неначе сонце. Виставивши долоню вперед, він

не зміг затулити сяйва від двигунів корабля. Міллер висів на

магнітних черевиках, спостерігаючи наближення гіганта. Джулі

дивилася поруч.

Якщо він усе правильно розрахував, «Нову» вдарить по центру

основної осі Ероса. Міллер побачить, коли це станеться — азарт

передчуття в грудях нагадав йому молодість. Оце буде

видовище! Оце буде, на що подивитися. Можливо, варто це

записати? Скафандр здатний записувати прості відеофайли

й передавати їх у реальному часі. Але ні. Це його мить. Його

і Джулі. Решта людства нехай гадає, який вигляд це може

мати — якщо їм не все одно.

Обширне сяйво від «Нову» заповнювало вже чверть

небосхилу, а його диск уже цілком відірвався від горизонту.