Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Повернувшись із роботи, Христина опинилася сама в порожньому будинку.
- Синку? - тиша у відповідь.
Гувернантка, що випливла з вітальні, здивовано поглянула на господиню.
- Тимофій Едуардович сказав, що ви в курсі. Вони ж у бібліотеку поїхали з Гнатом.
Запитальний погляд, адресований Сомовій, поставив жінку в глухий кут. Все вірно, Тім щось учора говорив про бібліотеку. Щоправда, вона вирішила, що це не може бути навсправжки у двадцять першому столітті, коли всі книги є в інтернеті. А якщо вже мішок для пилу хочеться, то можна й купити необхідну книжку. Навіщо для цього тягнутися в оселю книжкової молі? Але ні, цей чоловік вирішив остаточно добити її, старанно ліплячи з сучасного хлопчика людину, що відстала від технологій і завмерла в минулому часі.
- Давно вони пішли? - сердито уточнила Христина.
- Кілька годин тому... - розгублено відповіла гувернантка, яка явно насолоджувалася відпочинком за відсутності свого підопічного.
У двері, що відчинилися, зі сміхом і безперервною балаканиною ввалилися Тім з Ігнатом. На порозі зупинилися, з подивом дивлячись на розгнівану Христину.
- Здається, мама забула, що в нас із тобою на сьогодні були плани. І хвилювалася, куди ти пропав, - дуже влучно визначив Тім і пояснив синові.
- Мама завжди забуває про такі речі, - засмучено зауважив хлопчик, опускаючи голову.
Христина стрепенулася.
- Чудово. Зате я чудово пам'ятаю, що обіцяла тобі цього тижня похід у розважальний центр. Чому б не поїхати сьогодні?
Гнат одразу ж пожвавився, закрутив головою, мовчазно запрошуючи батька приєднатися.
- Вибач, малюк, - чоловік присів перед ним навпочіпки, взяв у свої долоні довірливо простягнуті до нього долоньки. - У мене на вечір учні. Я мушу працювати, - тоном, що перепрошує, пояснив.
- Серйозно? - іронічно усміхнулася Христина, схрещуючи руки на грудях. - Але ж інтереси сім'ї - найважливіше. І проведений разом час важливіший за гроші, - нагадала його ж слова.
- Я не казав, що треба взагалі не працювати та вести дозвільний спосіб життя, - спокійно заперечив Тім, піднімаючись і відкрито зустрічаючи її войовничий погляд. - Тільки пояснив, що не треба зациклюватися на роботі. Вона - не головне.
- Без неї не буде всього іншого. Вона не головне, коли вона є. Як і гроші.
- Без багато чого можна й обійтися, - знизав плечима.
Гнат нерозумно переводив погляд із мами на тата й назад, намагаючись збагнути, про що дорослі сперечаються.
- Чудово, тоді найближчий тиждень Гнат обійдеться без кишенькових грошей і нових машинок. Без них цілком можна жити.
- Мене покарано? - здивовано вигукнув хлопчик, зовсім заплутавшись у тому, що відбувається. - За що, мамо?
- Чому покараний? Ні. Просто твій тато вважає, що грати зі мною для тебе важливіше, ніж нові іграшки.
- А ти будеш весь тиждень грати зі мною? - радісно уточнив хлопчик.
Тимофій запитально підкинув одну брову, вичікуючи, як вона викручуватиметься із ситуації, яку сама й створила.
- Ні, малюк, - серйозно відповіла Кріс. - Я йтиму на роботу вранці, як усі мами бідних татусів, - підкреслила останні слова. - Працюватиму повний день.
- Потім швиденько додому, до мене?
- Ні, - похитала головою. - Потім довго і з пригодами на маршрутці. Потім готуватиму вечерю замість нашої домробітниці. А потім, якщо залишиться час, ми трохи погуляємо в громадському парку. Наче в нас немає власного саду. І будемо молитися, щоб нічим не заразитися від бідних дітей, які мають слабкий імунітет і тому хворіють частіше, ніж ти...
- Навіщо так пересмикувати? - невдоволено насупився Тимофій.
- Чому ж? Я окреслила просто реальність, яка чекає на нього, якщо мама працюватиме умовно менше, але отримуватиме за таку роботу набагато менше. Те, до чого ти підштовхуєш мене. Чи ні?
- Ні.
- Як же так? Звичайне життя звичайних забіганих мам, які вдають щастя, намагаючись вижити на копійки, щоб не поранити нескінченно завищену самооцінку своїх чоловіків, - отруйно вимовила Христина.
Тимофій звів брови на переніссі, схилився до хлопчика і поцілував його в щоку.
- До неділі, сину.
Потім ввічливо попрощався з гувернанткою і, не зронивши ні слова Сомовій, вийшов, тихо зачинивши за собою двері.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі», після закриття браузера.