Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"

одночасно

і

нейтрального, й глузливого тону.

— А я так хотіла передихнути, на кілька деньків… — завела

Наомі.

— Обіцяю вам: ми візьмемо тиждень перепочинку там, на

Тайко, хай-но повернемось. Просто не хочеться мені вгробити

свою відпустку отут, — показав на довколишні відеоекрани, що

показували мертву сферу Кільцевої станції та блискотливі

ворота.

— Мокрий півник! — кинула Наомі.

— Атож.

Станція блиснула їм лазерний запит. Еймос, що сидів

найближче до клавіатури, увімкнув екран.

— Це «Росинант», — відповів.

— «Росинанте»! — обізвався чийсь знайомий голос. — Станція

Медіна звертається до тебе.

— Фреде! — видихнув Голден. — Що, є проблема?

— То що ви, хлопці, не швартуєтесь? Б’юсь об заклад: ви могли

б скористатися кількома…

— Я можу чимсь вам допомогти?

— Авжеж, можеш. Виклич мене, як пришвартуєшся. Маю

обговорити з тобою одну справу.

— Туди к дідьку! — процідив Голден по тому, як урвав зв’язок.

— У вас буває таке відчуття, ніби Всесвіт хоче вполювати вас?

— Іноді я маю таке відчуття, що Всесвіт хоче вполювати саме

тебе! — осміхнувся Еймос. — Поспостерігати це — мені просто

потішка.

— Вони знову змінили свою назву, — мовив Алекс, зумом

збільшуючи зображення станції, що звільна собі оберталася. —

Була досі «Бегемотом», а це переробилася на Медіну.

Нічогеньке назвисько.

— Чи не означає це «фортеця»? — запитала, насупившись, Наомі. — Чи не занадто войовниче?

— Та ні, — заперечив Алекс. — Ну, десь-щось воно таке.

Означало колись обмуровану частину міста. Але ніби стало воно

й соціальним осередком. Вузькі вулички, сплановані так, щоб

загарбникам був недоступ, у пізніші часи унеможливлювали рух

моторизованого транспорту чи кінних екіпажів. Тож там можна

було пересуватися лише пішки. І там збиралися вуличні

торгівці, перекупки. Отак воно перетворилося на місце, де

можна було щось продати-купити чи просто зустрітися з кимсь і

побалакати за чашкою чаю. Тож медіна — це безпечне місце, де

збираються люди. І хороша назва для цієї станції.

— Ти стільки мудрих думок упхав у цей свій виклад, — сказав

Голден.

— Це ж цікаво, — здвигнув Алекс плечима, — еволюція того кораб ля та його назв. Спершу називалося воно «Нову». Місце

притулку, чи не так? Велике місто посеред космосу. Потім стало

«Бегемотом» — найбільшим, найгрізнішим, на всю систему, бойовим кораблем. Нині це станція Медіна. Місце, де б

зібратися людям. Один і той самий корабель, троє різних імен, три різні речі.

— Один і той самий корабель, — повторив трохи спохмурнілий

Голден, скеровуючи «Росинанта» до швартовки.

— Нáзви — це щось важливе, шефе, — за хвилину мовив Еймос, граючи химерною усмішкою на своєму великому обличчі. —

Назви усе змінюють.

* * *

облаштування. Великі частини центрального обертового

барабана були покриті завезеним ґрунтом, на якому

планувалося вирощувати урожаї, але чимало місць досі світили

первісною голизною металу й кераміки. Більшість ушкоджень, яких цей колишній колоніальний корабель зазнав під час своїх

битв, були вичищені й відремонтовані. Офіс і складські

приміщення в стінах цього величезного барабана ставали

осердям зусиль, спрямованих на дослідження тисячі нових

світів, що допіру відкрилися людству. Хай Фред Джонсон, колишній земний полковник, а нині голова шанованого крила

ОПА, і позиціонував станцію Медіна як логічний притулок для

«пташеняти» — Уряду Ліги Планетоїдів, одначе він принаймні

не висловлював цього вголос.

Голден уже стільки перебачив тут умирущих людей, що й не

сподівався розгледіти в цій станції не кладовище, а щось інше.

Та й яка, зрештою, різниця: цей чи який інший є перед тобою

уряд?

Фред улаштував свій новий офіс у тому, що колись було

задвірком будівлі колоніальної адміністрації — ще тоді, коли

станція Медіна називалася першим своїм ім’ям: «Нову». Це

використовували також як радіо «Вільна повільна зона». Наразі

все це підлатали, перефарбували та прикрасили рослинами, що

відновлюють атмо сферу, й відеоекранами Кільцевого простору

довкола корабля.