Читати книгу - "Слобода сміється, Валерій СЛОБОДА"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Прийшла ота лиха година,
Коли москаль, ота скотина,
Прийшов до нас у нашу хату,
Щоб в ній навіки і сконати.
Панас зіскочив сонний з ліжка,
Ковтнув розсолу прямо з діжки
І зрозумів він, дідько, в раз,
Що Неньку захищати є наказ.
Схопив штани сорочку й шапку,
Гукнув дружину свою Гапку,
Велів зібрати необхідні речі,
Й допомогти звалити їх на плечі.
Щоб на війні Панас не був голодний
Й не замерзав він там у дні холодні,
Поклала Гапка хліба, шинки, сала,
Шкарпетки з вовни, що зв'язала,
Скрутила в скатку ще й кожуха,
Вложила й грілку – гріти вухо,
Впихнула палку ковбаси...
– Ну все, Панас, бери й неси.
Ой, зачекай, Панасе, ще не все,
А раптом ти не те з'їси і пронесе?
Від негараздів й таких бід
Я покладу тобі лоперамід.
А може бути ще й таке,
Що навпаки, запре лихе.
Отож покласти я ще мушу,
Ще ту... Ну те... Для клізми грушу.
Схопив Панас того мішка,
Відчуть, чи ноша не важка,
Як бідолаху кинуло у піт,
Бо нагадав про себе враз радикуліт.
Отож, ще треба маззю запастися,
Бо то біда, якщо болить, як не крутися.
А потім все підряд збирав Панас,
Про всяк випадок й на запас,
Бо вже давно він справив ювілей,
І вже забув, який він був Еней.
Коли із тих речей зросла гора,
Панас сказав, що вже йому пора.
Обняв він Гапку, чмокнув в губи,
Зняв теплі чоботи із груби,
Надів, пристукнув каблуком
І став посеред хати він кілком.
Все необхідне, що лежало в купі...
Піднять? Це ж геморой у дупі...
Ні, тут треба думать, що робити...
Взяв телефон й давай дзвонити:
– Алло, алло, це військкомат?
Зібрав все необхідне в акурат,
Й готовий виконать наказ...
Як це хто? Солдат Панас!
Зібрався на війну якраз...
Пришліть машину... Краще КрАЗ!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слобода сміється, Валерій СЛОБОДА», після закриття браузера.