Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

Трясця. Мені ось прямо зараз починати танцювати, чи можна трохи почекати? Гей! Ви куди мене знову вписуєте? Які цього разу каштани треба вам з вогню тягати? А мене запитати не хочете: чи потрібні мені ваші квести чи ні? Проект вони затіяли… Зараз… Підтягну штанці та помчу виконувати. Досить з мене і минулого разу. Тепер порозумнішав...

«Увага! Ви отримали інформацію про місця, де можливе виникнення агресивних біологічних та технологічних об'єктів, що мутували під впливом випромінювання Хантерів або в процесі модифікації. Вам запропоновано взяти участь у глобальному квесті «Проект Очищення». Завдання: «Знайти та знешкодити всі місця скупчення ворожих людству об'єктів». Прогрес завдання: 0/56. Нагорода за виконання всього ланцюжка завдань: 1). Технологія міжзоряних перельотів адаптована для організму людини. 2). Допомога у будівництві першої інфраструктури, необхідної для побудови космічних кораблів. 3). Можливість підключення до системи вибраних вами індивідуумів. Не лише людської раси. Усього — 10 персон. 4). Збільшення всіх характеристик, навичок та вмінь на «+5». Прийняти завдання? ТакНі?».

Ого! Не поскупилися. Ласий шматок у мишоловку поклали. Чорт! Технологія міжзоряних перельотів! Мрія всього Людства останні двісті років до Вторгнення. Ще й допомога у будівництві. Так, заради такого призу варто ризикнути. Тим паче, що комусь все одно доведеться цим займатися. У сенсі знищенням тієї гидоти, що могла розплодитися у підземних заводах та лабораторіях, спеціалізованих на випуску зброї.

Так. Приймаю.

«Чудово. Вам доступне перше завдання в ланцюжку «Проект «Очищення»: Зустріньтеся з адміралом Бо-Гором, заручіться його підтримкою та отримайте від Хантерів усю можливу допомогу. Варіативно. Нагорода: «+1» до Переконання, Інтелекту та Лідерства. Прийняти? ТакНі?».

Задрали. Ясний пень, що я згоден. Інакше, навіщо б взагалі на всю цю бодягу підписувався? І так, дякую, що нагадали. Потрібно ж зі своїми характеристиками розібратися. Плюс одинадцять тисяч очок досвіду — це не кіт чхнув. Трохи нападало. Потрібно з розумом розподілити.

«Я знову відчуваю колосальний сплеск емоцій! — дещо не вчасно озвався адмірал. — Тільки цього разу позитивні. Що відбувається Лео-Нід? Ти отримав якусь приємну звістку?»

— Ви ж у моїй голові. Самі не бачите? — від великої кількості емоцій я відповів трохи грубіше, ніж слід, але Хантер не образився.

«Я намагаюся сканувати твою пам'ять максимально обережно, щоби нічого не пошкодити. Тому працюю у вузькому діапазоні. І багато що залишається за межами мого засягу»

— Вибачте, пане адмірале, а чи не можна якось цю процедуру прискорити? Тож щоб «раз» — і ви все про мене знаєте, аж до моменту народження? А то, поки ви перегорнете всі мої спогади по одному, я помру від старості.

«Можна. Але для цього необхідне спеціальне обладнання та твоя згода»

— Якщо воно у вас є, я маю на увазі обладнання. То приступайте.

«Ти настільки нам довіряєш?»

— Якщо пам'ятаєте, то це ваш син сказав, що ми не вороги… І це правда. Після того, як ви вирішили піти, нам більше нема чого ділити. Відповідно, я не виношу жодних таємних задумів. А також не є носієм державних секретів. Тому не бачу причин щось приховувати.

Адмірал розплющив очі і щось промовив, дивлячись на сина.

— Адмірал запрошує йти в медичний відсік, — переказав Ка-Гор. — Там є все необхідне для бліц-сканування.

— Добре…

Двері відчинилися і лейтенант жестом запропонував мені вийти.

Коли я йшов сюди, то думав виключно про міни і зовсім не звертав уваги на оточення. Зараз, моїм думкам теж було чим зайнятися, але все ж не настільки глибоко, щоб не дивитися на всі боки. Точніше — перед собою, бо двері з капітанської рубки виходили в довгий і досить просторий коридор. Несподівано виявився досить людним... тобто хантерним. Штук сім інопланетян, у різного кольору комбінезонах, поспішали кудись у своїх справах, і лише мазнули на мене байдужими поглядами.

Усі… крім одного. Зустрівшись з ним очима, я навіть здригнувся від такої неприхованої ненависті, що виплеснулася на мене. Чуйка відразу заревіла сиреною і, підкоряючись інстинкту, я вдарив долонею по кнопці активації захисного поля.

А наступної миті цей «мавп» загорлав щось на кшталт «Здохни, тварюка!», і на рівні мого живота, яскраво спалахнула, відбита силовим полем, квітка плазмового заряду. Який би проробив у мені наскрізний отвір, спізнися я хоч на долю секунди.

Потім усі загули, піднялася метушня. Щось, перекриваючи загальний гам, репетував адмірал. Найближчі до месника хантери кинулися на свого родича і стали крутити йому руки. Той — відбивався, як і раніше намагаючись упіймати мене в приціл. Але перемогла більшість.

— Це підло! — Ка-Гор старанно перекладав мені слова адмірала. — Безчестя! Мічман Ван-Ксін! Ти погушив один із головних законів! Закон гостинності! Ти посмів напасти на гостя у твоєму домі! Твоєму вчинку немає опгавдання!

— Вони вбили мого бгата!

— Мені шкода. Але війну закінчено.

— Закінчена?! А що я скажу матегі?

— Думаєш, її втішить повідомлення про страту дгугого сина?

Почувши про страту, «месник» помітно похнюпився.