Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

Розділ 7. Вихідні

Оля

Прокидаюся я різко від гучного шуму. Що це ? Мозок вмикається і я починаю розбирати, що це слова з пісні, щось по типу рок, реп я чесно не розбираюсь.

- Ей, красуні, пора вставати – чую веселий дитячий голос.

 Розплющую очі та оглядаю кімнату. Я вчора заснула в одязі біля Таї, лише можу уявляти свій вигляд. Дивлюсь у бік подруги, яка щось сонно бурчить.

- Тарас, закрий двері з іншого боку! – говорить голосно, але голос хрипить від сну.

Тая як і я заснула не перевдягаючись, телевізор вимкнений. Ми навіть ліжко не розтерли, але обидві вкриті ковдрами. Цікаво хто про нас потурбувався?

- А значить так, як телевізор вимкнути вам у час ночі, то Тарас, як вкрити вас ковдрами, то теж Тарас, як прибрати після вас теж Тарас, а як вставати, то закрий двері. Я взагалі - то до вас з добрими намірами, але якщо так... – говорить голосно та інтоновано, жестикулюючи руками для впевненості.

- Все, все, не ори тільки і вимкни музику, будь ласка я ще сплю – понижує обороти сонна подруга.

Не знаю, я відчуваю себе бадьорою і музика пробуджує у мені, якусь енергію. Коли брат подруги збирається розчаровано покинути кімнату. Я підриваюсь з місця ніби ошпарена, сон як рукою знято. Не знаю, чому подруга не рада, як б була рада такому пробудженню не щодня звичайно, але можна.

- А ну стій, малий, - хлопець повертається до мене та роздивляється, а я у відповідь сканую. Хлопцю, хоч і тринадцять, але погляд у нього такий як і в батька, скан ще той, але Тарасу я не програю. Маленька копія свого батька.

- Що, тобі, і взагалі – то мене Тарас звати – вимовляє ображено.

- А, ну дай мені свої колонку – забираю сама у хлопця гаджет, яким він керує та колонку - Я Оля.

- Дивна, ти Оля – говорить, але свої речі не забирає йому цікаво, що буде далі.

- Є таке! – знизую плечима, констатую факт.

 У  телефоні хлопця шукаю, щось нормальне, одна фігня, якась нічого нормального. Відкриваю ютуб та вводжу у пошуковій стрічці пісня «Вихідний» Дідзьо. Вмикаю колонку на повну, вона просто волає на всю кімнату. Надіюсь батьки подруги вже поїхали. Застрибаю на ліжко та починаю танцювати у такт пісні. Настрій просто супер, можна сказати , що день заряджений на позитив.

- Тарас, я ж просила! – горлопанить Тая, коли розуміє, що брат стоїть осторонь і дивиться на мої танці на ліжку, замовкає.

- Малий, чого стоїш застрибай! – кидаю у бік хлопця подушку, яку той ловить з легкістю.

Хлопця не потрібно двічі просити. Вмикаю наступну пісню цього ж виконавця «Банда - банда».

- Ти, справді не нормальна, але мені подобаєшся – хлопець посміхається.

- Отже, подружимось.

Я падаю на ліжко без сила від танців на ліжко на якому і танцювала, хлопець падає на мене, а Тая оглядає нас ніби ми побачила, щось не законне. Ми сміємося, лише подруга серйозна. Потрібно її розвеселити, показую очима хлопцю , щоб повторював за мною, коли я починаю лоскотати подругу.

- Вас, що щось вкусило – верещить подруга, коли ми з Тарасом її оточили.

- Ні, ми такі завжди – Правда, малий!

- Ага.

- Подружилися, вже? Ну, тримайтеся – дівчина виривається, хапає подушку та починає нас по черзі лупцювати. Хапаю подушку та б’ю у відповідь.

- Малий, ставай позаду, я прикрию -  говорю Тарасу, коли Тая почала повністю напади на нього.

Наші бої тривають довго. Постраждалих немає. Ми з Тарасом важчаємо себе переможцями, але подруга протестує. Музика ще досі горлопанить змінюючи пісню за піснею, автоматично. Сміх, музика, важке дихання, гупання сердець ніби ми в трьох крос бігали. Було весело. Хвилин двадцять ми ще лежимо без сили.

- Все, я вже втомилась лежати, я в душ – підриваюся перша з ліжка.

- А я ще полежу – втомлено говорить Тая.

- Тоді я вам піду підігрію, поки сніданок – оце джентельмен – До речі, я чого заходив хотів сказати, що батьки вже поїхали, я за старшого, так що слухатись мене.

- Ага, губу закатай – говорить Таїсія, втомленим голосом.

- Жива? – запитую у подруги, коли зникає хлопець за дверима.

- Угу і де ви стільки енергії берете?

- Сама не знаю, за те не говори мені, що тобі було не весело.

- Навіть не збиралася!

- Тоді, поки я в ванній буду, думаю тобі буде краще. Вище ніс. Мені хтось веселі вихідні обіцяв.

- Іди вже.

Заходжу до кімнати у якій залишала вчора речі, беру все необхідне та прямую до розкішної ванної кімнати. У цій ванні кімнаті кожна деталь продумана до дрібниць: білі плитки на підлозі та стінах надають кімнаті вишуканий вигляд, в той час як акцентні кольори в декораціях та рушниках додають тепла та затишку. На стінах висять карти з морськими пейзажами, що створюють атмосферу спокою та гармонії.

Крім того, ванна кімната обладнана сучасними технологіями: швидкозчіпні водонагрівачі, душові кабіни з гідромасажем та підсвічуванням, а також системи управління освітленням і вентиляцією, що дозволяють налаштовувати атмосферу за вашими власними перевагами та потребами.

Роздягаюся та стаю під теплі струмені води, яка додає сили та дає  ще більше енергії. Чищу зуби, вмиваюся, висушую волосся, одягаю шорти та футболку. Волосся збираю у тугий, високий хвіст. Роблю легкий ледь помітний макіяж.

Виходжу з ванної кімнати свіжа, енергійна та готова до продуктивного дня. Залишаю речі у кімнаті та ставлю телефон на зарядку. Іду до подруги, яка сушить волосся.

- Якби я знала, що ти так довго приймаєш душ пішла б перша, оце стільки на тебе води перевела – подруга сміється.

- Оу, ну вибачте, що не попередила.

- Так, мені то таке, просто твій компаньйон вже тричі заходив. Я встигла сама вже помитись, навіть волосся висушила. Прийшлось скористатися ванною кімнатою брата – а це круто коли у будинку декілька ванних кімнат немає черги,як у гуртожитку.

Чекаю поки подруга вдягає легкий сарафан та спускаємось на перший поверх.

- Ну нарешті, я вже зачекався – Тарас накрив для нас стіл у вітальні. На столі стоять сирники, варення декількох видів та сметана – Чай, кава ? – запитує спочатку в мене, а потім у сестри.