Читати книгу - "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"

Вони сіли, але дівчина не поспішала їсти.

– Гаряча?

– Так, – відповіла перекочуючи картоплину по тарілці.

– Бери мою, – протягнув їй свою миску, у якій вже була почищена бульба.

Сам він не відчував жару і швидко приготував собі нову порцію. А тоді повторював за Христиною. Вмочував картоплю в олію, закушував огірком чи кислою капустою з цибулею, їв примерзлий бочок.

Повечерявши, Христина взялася мити посуд, а Павло одягнув куфайку та пішов по воду. Вийшовши, він розумів, що її тато мав рацію: мороз міцнішав. Сніг, який випав з обіду, хрустів під ногами, а з рота йшла густа пара. Викачавши три відра води, чоловік поставив їх на грубку грітися.

Христина продовжувала поратися на кухні, а він підкинув дрова у вогонь та приніс кошик брикету на ранок.

Першою на кухні приймала «ванну» дівчина. Коли вона вибігла звідти у теплій піжамі, то й Павло пішов митися. Вимившись і вичистивши зуби, він одягнув спортивки та футболку її прадіда.

Зайшов у зал. Христина сиділа біля грубки у кріслі прикрита ковдрою. Мурза на своєму ліжку. Чоловік зайняв місце за столом.

– Твоєму тату нічого хвилюватися. Ти добре вмієш відваджувати небажаних залицяльників.

Дівчина запитально вигнула брову.

– Ти так нагодувала мене часником і цибулею, що мені соромно сісти біля тебе, – пояснив.

– Це я ненавмисне, – розсміялася.

– Хмм…

– Що? – досі усміхалася.

– Навмисне чи ні, я зрозумію завтра. Бо якщо на вечерю ти приготуєш для нас гороховий суп…

Христина так зареготала, що сльози з очей покотилися.

– Завтра Новорічна ніч. Тож я приготую щось святкове.

– Справді? – здивувався.

Новорічний стіл асоціювався у нього з французьким ігристим вином, морепродуктами зі Швеції, сиров’яленою ковбасою з Італії, іспанськими мандаринами, грецькими оливками…

– Так. У мене є кілька ідей.

– Розкажи мені, як би ти зустрічала Новорічну ніч, якби не сніжна пастка?

– Нічого особливого. Сім’я, розмови за столом, увімкнений телевізор. До оскоми банально.

– Тоді розкажи про те, як би ти хотіла зустріти Новий рік, – запропонував.

Вона задумалася. Нишком глянула на нього, ніби оцінюючи, зрозуміє він її чи ні. І все ж вирішила довіритися:

– У Новій Зеландії. Ця країна однією з найперших зустрічає Новий рік. Можна гуляти пляжем, насолоджуватися сонцем, купатися. А тоді сісти на літак і полетіти на Острови Кука, – там Новий рік зустрічають останніми на планеті. Переліт займе всього чотири години. А отже, можна двічі загадати бажання опівночі.

– А як же сніг?

– Цьогорічного снігу мені надовго вистачить, – запевнила. – А ти? – запитала, доки він ошелешено сприймав почуте.

– Як святкував би? З товаришами. На дворі, біля багаття.

– А як би хотів? – запитала дещо сумно.

– А хотів би з тобою. Спершу у Новій Зеландії. А тоді на Островах Кука.

Це викликало на її личку усмішку.

І знову вони проговорили до опівночі. А коли почали позіхати, побажали одне одному спокійної ночі та повлягалися у ліжка, – кожен у своє.

Павло зручно вмостився під периною. Але не заснув відразу. Христина теж не спала, бо крізь скло дверей, які вели до її кімнати, він навіть попри фіранки, вловлював світло від свічки. Відчував, що ніби підглядає за дівчиною, тому спробував зосередитися на чомусь іншому. Спостерігав за тим, як змінило місячне сяйво предмети в кімнаті, ніби нанесло на картинку перед очима якийсь магічний фільтр.

А тоді почав думати про Христину. Милу, радісну, добру дівчину, яка його врятувала. І спіймав себе на тому, що вона подобається йому. Його приваблює її сяйлива усмішка, яка ніби з’являється нізвідки. Бо ось Христина замислена і серйозна, а в іншу мить так сміється з його слів, мовби нічого цікавішого та веселішого з роду не чула. Це вперше він зустрів людину, яка б усміхалася так… жадано для нього.

І його заворожувало те, як вона схиляє голову над вишивкою. В такі моменти короткий локон, який колись був чубчиком, вилазив з хвостика і падав їй на обличчя, а Христина закладала його за вушко.

Раптом двері з її спальні тихенько прочинилися. А тоді Христина пробігла з пустою склянкою до кухні. Пробігла босою, лише в одній футболці. Що там під футболкою, він не розгледів. Але голі ніжки йому сподобалися. Дуже сподобалися. Настільки сподобалися, що поспостерігати за тим, як Христина пробігатиме ще раз, він не посмів. Тому міцно заплющив очі та повернув голову на бік.