Читати книгу - "Він та Вона, Яна Янко"

Починаючи з того дня, Ян, Сем, Еліза і Лея стали проводити разом багато часу. Їхні дружні стосунки поступово переросли в глибокі почуття між Леєю і Семом. Вони почали зустрічатися і відчували, що знаходять одне одного дуже близькими людьми.

Тим часом на дизайнерському конкурсі, який мав відбутися через тиждень, Ян спостерігав за Елізою, яка готувала чудову сукню для своєї участі. Однак, в самий день конкурсу, сталася нещасна подія: якась невідома дівчина зіпсувала сукню Елізи. Ян намагався зупинити її, але йому не вдалося. Ця дівчина втекла, залишивши його і сукню забрудненими в червоній фарбі. На жаль, свідки події помилились та вирішили, що Ян винен у цьому. Хоча він намагався пояснити, що це не він все зіпсував, але настрій Елізи був спустошений, і вона йому не повірила.

Ця помилка спричинила ненависть Елізи до Яна, і він був змушений дивитися, як Лея та Сем стають все ближче один до одного. Серце Яна ламалося, він усвідомив, що закохався в Елізу, але нічого не міг зробити, щоб виправити ситуацію.

Ян дивувався, що зміг закохатися в Елізу так швидко і так глибоко, майже з першого погляду. Її грайлива, але обережна манера поведінки лише підкреслювала її загадковість, що ще більше приваблювало Яна. Кожен її рух, погляд або навіть вираз обличчя були для нього маленькими головоломками, які він намагався розгадати, але вони все одно залишалися загадковими та таємничими.

Кожен раз, коли вони зустрічалися на коридорах або в аудиторіях, Ян намагався підійти та поговорити з нею, але завжди здавався, розуміючи що вона буде його ігнорувати. Він занадто приховував свої почуття, боячись, що може зробити неправильний крок, і Еліза відповість негативно.

І все ж, спогади про той перший курс не залишали Яна. Він пригадував, як стежив за кожним її кроком, як випадкові зустрічі робили його день яскравішим і віддавався мріям про те, як було б чудово познайомитися з нею краще, дізнатися про її захоплення, мрії та бажання.

Ось чому, зараз хлопець вже декілька годин сидить за комп'ютером і заходить на різні форуми та сайти, щоб знайти хоча б щось.

В нього вже почали боліти очі, і перед тим як вимкнути комп'ютер. Серед безкрайнього потоку інформації, раптово з'являється чарівна афіша. Її золотисті лінії та каліграфічні пера виблискують у світлі, викликаючи дивовижний ефект. Це була реклама фотовиставки під назвою "Книги та майбутнє" виписана на ній м'якими, ніжними літерами, що звучать як оксамитовий шепіт паперу. Вона обіцяє відкриття нового світу, місце, де сторінки книжок оживають, де час і простір зливаються в одну цілісність.

Ян відчуває, що це саме те, що він так довго шукав. Ця фотовиставка не тільки буде цікава йому, і Елізі точно сподобається, бо вона любить читати.

На афіші було зазначено дату, час і місце фотовиставки, яка відбудеться завтра. Відкриття заплановано на 16:00, що є найкращим часом для зустрічі.

Ян усміхнувся, узяв листок та ручку, записав всю важливу інформацію, яку прикріпив на видному місці.

Задоволений своєю виконаною роботою, він вирішив прогулятися та зустрітися з Семом.

                                    ***

– Ти вже вирішив, яким буде ваше наступне побачення? – запитав Сем, коли хлопці знайшли затишну лаву в приємному парку, що оживав квітами різних кольорів.

Ян поглянув на Сема з усмішкою.

– Так, хоч і було трохи складно без вашої допомоги, але я впорався, – відповів він, відчуваючи легку прохолоду від тіні дерева, яке надавало їм приємного притулку.
– Це просто неймовірно! Мій малюк вже такий великий і самостійний, – сказав Сем, пожартувавши.
– Ой, та ну тебе, – Ян легко вдарив його по плечу сміючись.
– Тільки не вбивай мене! – Сем засміявся. – Так, куди ви підете? – він нахилився трохи вперед, демонструючи зацікавленість. 
– Спочатку на фотовиставку «Книги та майбутнє», а після неї зайдемо до нової кав'ярні в центрі міста. Я чув, що там пропонують неймовірно смачні десерти.
– Фотовиставка? Це дійсно цікаве місце для побачення, – схваливши ідею, сказав Сем.
– Я так теж думаю. Сподіваюся, Елізі сподобається, – відповів Ян з легким хвилюванням у голосі.
– Вона точно буде у захваті! Ти зробив гарний вибір, – підбадьорив Сем.
– Ну, якщо ти так кажеш, повірю на слово, – сказав Ян з легким під смішком, і обидва хлопці весело засміялися.

Коли вони нарешті змогли заспокоїтись, Ян дещо пригадав і повернувся до Сема.

– Скажи, а яким було твоє перше побачення з Леєю? – запитав він.
– Перше побачення? – Сем замислився, згадуючи той особливий момент. – Я її запросив у простий, але затишний ресторан у центрі міста, де ми насолоджувалися смаком чудової їжі. Потім ми вирішили прогулятися в парку який був якраз поруч.
– І все? – здивувався Ян, очікуючи більшої романтики.
– А що ти хотів? – голос Сема почувся трохи захисним. – У мене не так багато грошей, щоб зробити щось грандіозне. Але я їй подарував книгу, яку вона дуже хотіла. Шукав її три місяці, це було складно. Але коли я побачив її щасливу усмішку, і відчув тепло у серці, тоді я зрозумів, що це було найкраще, що я міг зробити, – розповів Сем, з ностальгією в голосі.
– Зрозуміло, – Ян задумливо кивнув.
– А чому ти спитав?
– Сам не знаю, – промовив Ян з невпевненістю у голосі, ставлячи палець на губи.
– Щось трапилось? – запитав Сем занепокоєно. 
– Та ні, просто... це ж передостаннє побачення, – Ян зітхнув і зігнув листок у руках який впав з дерева. 
– А, ти переймаєшся тим, що скоро все закінчиться? – спитав Сем, помічаючи сумнів у голосі друга.
– Так, – видихнув Ян, відчуваючи тягар на душі. – Ти ж знаєш, Еліза мені подобалася ще з першого курсу.
– Знаю, – хлопець кивнув, згадуючи ті моменти, коли Ян не міг зупинитися в розповідях про Елізу.
– А потім стався цей випадок, і вона почала ненавидіти мене. Розумієш? Це так боляче, коли кохана людина ненавидить тебе. З'являються такі сильні почуття, ніби в серці з'являються дірки від чогось гострого. І тепер, коли залишилися лише два побачення, я так боюся, що все повернеться назад, – Ян опустив голову, відчуваючи безвихідь.
– Ти занадто накручуєш себе, – Сем поставив руку на плече Яна, висловлюючи співчуття. – Чому ти думаєш, що все буде як спочатку? Невже Еліза тебе ще й досі ненавидить?
– Вона сказала, що ні, – промовив Ян з пригніченим виразом обличчя.
– І ти думаєш, що вона просто бреше тобі? Еліза не така людина, вона ніколи не грає в ігри та не приховує своїх почуттів, – заперечив Сем. – Ти ж і сам такий, і я тебе не хвалю.
– Я знаю, – погодився Ян.
– Тоді ти просто дурбецало! – вигукнув Сем, розлючено вдаривши Яна по спині.
– Гей! – обурено викрикнув Ян, обертаючись до Сема.
– Ну, а що?! – Сем нахилився до Яна, виражаючи свою серйозність. – Ти собі накрутив в голові якісь дурниці. І тепер сидиш тут на лаві зі мною, та скиглиш замість того, щоб радіти зустрічі з Елізою завтра. Розумію, це важко, – погодився він. – Але пам'ятай, що кожен момент, кожна зустріч має свою цінність. Насолоджуйся цим передостаннім побаченням, збери в собі всі спогади та почуття, щоб не зробити його гіршим.