Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

Мирослава

Він зовсім не здивований нашою "випадковою" зустріччю. Це не збіг! Та я й не вірю в такі збіги.

- Ви знайомі? - фальшиво подає голос Палич, викликаючи стійку впевненість, що щодо мене в нього були чіткі інструкції.

Скупе "так" Ігната відбило бажання директора розвивати цю тему. Нічого не розуміючи, за інерцією сідаю і зачаровано спостерігаю як він, обходячи стіл, веде, дбайливо притримуючи за талію, черговий еталон жіночої краси, цього разу рудий. Ігнат у класичному діловому костюмі та білосніжній сорочці. Ідеальний у своїй самовпевненості. Тестостерон, що виходить хвилями від нього, кружляє і так очманілу голову. Серце починає вилітати з грудей, руки тремтять. 

Наче крізь вату чую, як Палич почав йому всіх представляти.

Він майже не змінився, додалася лише легка сивина на скронях, що робила його ще сексуальнішим. Для мене він був суцільною недосяжною спокусою.

- Моя дружина Анастасія! - представив свою супутницю Ігнат, морально вбиваючи мене.

У повному шоці дивлюся, як він саджає свою дружину і сідає навпроти мене. Частково приводить до тями Костя, поклавши руку на спинку мого крісла, великим пальцем заспокійливо гладить плече. Очі Ігната звузилися, простеживши цей жест.

Він одружений. По-справжньому!

- Вибачте! - я встала та, ні на кого не звертаючи уваги, вийшла до туалету.

Там мене вирвало. Ось так своєрідно, стоячи над унітазом, до мене доходить проста істина, яку я весь час відштовхувала від себе руками й ногами - кохаю його.

Але до чого все це? Через стільки часу. Чого він прагне? Навіщо з'явився так раптово, та й ще й одружений?

Змочивши шию холодною водою, починаю нервово сміятися. Вкотре я приводжу себе до ладу або відходжу від нашого спілкування в туалеті. Попросту кажучи - ховаюся.

Змусила себе повернутися за столик. Ділова розмова тільки почалася. Спробувала вникнути в суть, але тижнева робота над проектом геть вилетіла з голови. Костя, як і обіцяв, усі переговори взяв на себе. 

Не в силах більше терпіти, я кинула погляд на Ігната. Він із безпристрасним виразом обличчя і порожніми очима розглядав мої груди. Явна байдужість не завадила організмові, що злегка відійшов від шоку після появи персонального райського пекла, видати звичайну реакцію. Божевільне жадання, що утворилося в районі його інтересу, обухом обірвалося в низ живота, посилаючи по тілу електричні розряди бажання. Між ніг моментально зволожніло та до болю почало пульсувати. Машинально стиснула ноги, намагаючись вгамувати тягучий біль. Усе ще не зводячи з нього очей, я інтуїтивно відчула дику злість, що почала виходити від нього. Він підняв погляд на мене і всього лише на мить, але ця сама злість відбилася на його обличчі.

Ігнат уперше був зі мною таким! Наче мене ненавидить! Або навіть зневажає!

- Міро, ти вся почервоніла! І тебе трясе! У тебе, напевно, жар! - він нудьгуюче сексуально посміхнувся лише одним куточком губ, але в очах мерехтів крижаний холод усього північного полюса, - Може, вип'єш холодної води?

Поки я намагалася взяти себе в руки від озвученої ним двозначності, як Ігнат вирішив мене добити, сказавши, зі злегка інтимною ноткою в голосі:

- Чи ти чогось іншого бажаєш? - тепер я вже зблідла.

Мерзотник! Хоча... Дякую! Від бажання залишилася лише неприємна волога між ніг.

- Все добре. Це реакція на алкоголь. Давно не пила. Але, спасибі, за турботу... Ігнат Олексійович! - спеціально провокую його, пам'ятаючи про попередження щодо викання, але ж не полізе він цілуватися при дружині.  

З відвислою щелепою спостерігаю, як він ліниво піднімається і граціозною ходою хижака йде до мене. Підійшовши, вказівним пальцем піднімає обличчя за підборіддя і, нахилившись, притискає губи до мого чола. Цілує, а палючий язик, невидимо для глядачів, усі "чотири" секунди тілесного контакту пестить мою шкіру. Відриваючись, він злегка повертає голову в бік мого правого вуха:

- Наступного разу це не буде так невинно! - попри всю щойно подаровану ніжність, його голос був просякнутий жорсткістю.

Ну що ж, ця людина, тримає своє слово! А я знову горю!

- Ти маєш рацію, жару немає! - випрямившись, сказав для всіх і тією ж ходою повернувся на своє місце.   

- Я можу продовжити? - голосно прочистивши горло, поцікавився Костя, розгальмовуючи загальне здивування.

Ігнат, залпом спустошуючи пузатий келих із коричневою рідиною, ледве помітно киває головою, після чого обійнявши дружину за плечі, дарує їй ніжний поцілунок у губи. Блювотні позиви, що знову прориваються, вдається втримати за допомогою пари ковтків шампанського. Що за маячня взагалі відбувається?

Повертаюся до Палича і тихо кажу:

- Андрію Павловичу! Щось мені справді недобре. Я додому поїду? - по максимуму симулюю занепад сил.

Цей сучий син кидає переляканий погляд на Ігната. Усе ясно! Беру сумочку зі спинки крісла і встаю:

- Мені справді нездужає. Усім гарного вечора! Було приємно познайомитися, Анастасія! - ловлю її погляд, що неприємно вивчає.