Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Частина 17

Я хочу бути для нього не узами, що сковують, а вічною радістю
____________________________________________________________________________

Ох вже ці вовки! Стурбований народ все ж таки. Хвилину тому мене мало не зжерли, у всіх сенсах цього слова. Адам так мене цілував, грубо, але майстерно, що як він там цілує не було часу розрізняти. Зараз я була по-справжньому щаслива. Я лежала на ліжку з коханим, нареченим? Звучить дивно, нібито в мене є і не коханий. Але нехай так і буде. Я лежу спиною до Адама і відчуваю його гарячі долоні. У його обіймах так затишно, дуже тепло. Ще кілька тижнів тому, я б відірвала ці руки, якби він посмів би мене хоч пальцем торкнутися. А зараз, я навіть не чиню опір. Я закохалася, та ще й у вовка! І що тепер мені накажете робити? Не сильно-то вже й хочеться йому в цьому зізнаватися. Думаю, може під час весільної церемонії, я розповім йому про свої справжні почуття. Головне, щоб він нічого про мітку не згадав, інакше тоді, настане період "прощавай моя свобода". Від своїх роздумів мене відволікли руки Адама, які плавно почали вивчати все моє тіло. Особливо верхню частину. Однією рукою він стискав мої груди, а іншою прибирав волосся з шиї. Потім пішов легкий поцілунок у плече, шию. Його язик торкнувся мого вуха, і обпалюючи його своїм диханням, він прошепотів:

- Солоденька, я хочу поставити мітку.

От же чорт! Подумай, і воно звичайно ж - збудеться!

Подумки я вдарила себе по лобі.

- Ні, давай не зараз.- благала я чоловіка.

- Зараз мила, зараз. Думала я забув? Ні-ні-ні, весь цей час я терпів, і терпіння моє - лопнуло. Вибач, але я справді не можу більше чекати. Мій вовк на тебе хоче накинутися як на вовчицю під час шлюбного періоду. Наздогнати, підпорядкувати, привласнити. Я не можу чекати, та й не хочу, якщо чесно. Це такий біль, бачити тебе поруч, таку спокусливу, солодку, милу. І не мою, чорт забирай!

О Господи, я дуже добре розуміла Адама, адже відчувала теж саме. Але здається не так болісно, як він.

- Я розумію, і добре, я згодна на те, що ти поставиш мені мітку. Але лише одну! - суворо попередила я.

- Мені потрібна була тільки твоя згода, мила. - відповів вовк, і навис наді мною. Його очі палали червоним вогнем. Він відкинув ковдру, і став оглядати мене. Потім знайшовши потрібне місце - трохи вище грудей, він пригорнувся до ділянки шкіри. І його язик став вимальовувати барвисті візерунки, які я не могла зрозуміти. Але фарби в моїй голові спливали чітко. Пізніше він перейшов усе нижче, і нижче зачіпаючи сосок. Коли він досяг шиї, працювати почали його руки. Він залишив на мені яскраво-бордові мітки. Але це було ще не все, він жадав вкусити.

Його пальці пестили моє лоно, а губи м'яли мої. Зовсім випадково я відчула його тіло і неймовірно великих розмірів гідність. Тоді він гаркнув, а я почала безперервно стогнати. І коли його пальці зробили черговий рух, я закричала, і зрозуміла, що ось-ось кінчу. А Адам із гортанним гарчанням вкусив мене за шию. Я знову скрикнула, але не від болю. Це було чисте блаженство, його губи, язик, агхр тепер це все моє.

Коли він відсторонився від мене і ліг на спину, я все ж помітила, що він як був, так і залишався в збудженому стані. І тут сталося дивне, моя лисиця практично "завила". І я сама потягнулася до Альфи.

Поки він лежав на спині, я застрибнула на нього і почала соватися. Адам видав лише стогін і прошепотів:

- Алекса, що ти робиш?

Я схилилася до його обличчя за пару сантиметрів від губ, і теж пошепки відповіла:

- Ч-ш-ш, я просто трохи допоможу тобі, милий.

Не знаю, звідки в мене така сміливість.

Я невміло поцілувала його в шию, а руками вивчала кожен сантиметр його торса. Що нижче я цілувала його, то нижче опускалися руки. Тепер я чомусь зрозуміла значення фрази "Що вища любов, то нижчі поцілунки". Коли руками намацала гумку на боксерах, я стягнула їх. І чи варто говорити про те, що мене знову просто приголомшував його розмірчик.

Я повільно спускалася вниз, будуючи доріжку з поцілунків від шиї до внутрішньої частини стегна. Я провела рукою по його члену, вгору і вниз. Потім облизала голівку, до самої основи і назад. Я почула, як Адам хрипко стогнав, хоча це навіть більше було схоже на рик. Однією рукою він прибирав волосся з обличчя, а іншою натиснув на шию. Змушуючи мене прискорюватися. Спочатку я прискорювала темп, потім зменшувала практично на нуль, повільно водячи язиком то вгору, то вниз. І знову його стогони, мені було страшенно приємно розуміти, ба більше, навіть чути, як я його заводжу.

- Мила, якщо ти не хочеш, то краще тобі зараз зупинитися. - сказав Альфа, я зрозуміла, що він мав на увазі. Але зупинятися я зовсім не хотіла. І через 10 хвилин із диким риком він кінчив.

Ти і твій вовк могли б обрати дівчину з чудовими зеленими очима і довгим волоссям, яка любить ходити на побачення і обожнює тебе, яка завжди валяється в ліжку подовгу і слухає музику, поки щось робить, яка любить какао і ромашковий чай, ту, яка завжди посміхається тобі і божеволіє на світанках.
Ти і твій вовк могли б обрати дівчину, яка сміється, як принцеса, і любить милих тварин, яка читає книжки та займається спортом, яка не їсть м'яса і пахне ваніллю.
Але твій вовк і ти вибрали мене, і я досі задаюся питанням : чому...?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно