Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

Кир

Я ні з ким не ділився, окрім Єгора, своїми думками. Він сказав, що я міг би вибрати іншу дівчину для цього, але...

Я тверезо розумів, що якщо запропоную такий варіант саме Лілії, у мене буде стовідсоткова угода. Яка людина не погодиться так швидко вирішити всі свої проблеми та ще й за таку послугу? Інтиму немає, почуттів теж, ми ніколи не станемо по-справжньому парою, адже я навряд чи зможу полюбити когось більше, ніж...

Але так набридли ці розмови... Тільки Город розумів мене, тільки він не говорив мені про серйозні стосунки. То Саша заїде, то Віт випадково обідає з сім'єю там же, де і я. то Гриша з Мирославою... Загалом, вони начебто окремо не тиснули, але в цілому з усіх боків я чув одне і те ж, і це обурювало. Ця п'янка нещодавно була останньою краплею.

Хоча, знову ж таки, Город казав мені інше тільки тому, що у них все так складно з Женею. Другу дружину він не любив, не хотів навіть. Одружився чисто, щоб показати, що у нього нічого не болить. Мені б дуже хотілося відчути як це, коли тебе любить просто так, по факту, маленька і ніжна дівчинка.

Саша змінив Єсенію. Вона така ж тендітна і ласкава, але цей стрижень всередині неї робив її сильнішою. Саша кохав її і до своєї удаваної смерті, і після тільки сильніше став кохати, коли вона погодилася відійти від справ, віддати майже все мені...

А я от не знаю, чи зміг би так само. Віддано кохати людину, якою б вона не була... Мене завжди щось насторожує в своїх партнерках, навіть в одноразових.

Хоча, я вважаю, що мені достатньо було б всього лише перестати всіх порівнювати з нею.

Я збираюся набагато швидше, ніж моя супутниця на сьогодні. Вона з майстрами зайняла ванну кімнату, ледь встиг прийняти душ, а нагорі вже, зробивши кілька дзвінків, надів чорні сорочку і костюм-трійку. Додав на шию улюблений парфум і застебнув рукави розглядаючи з вікна спальні місто. Уявляючи, яким буде сьогоднішній вечір.

Думаю, нас розкусить Єсенія за три секунди. Вона, і не тільки вона, на жаль, знає про мої почуття. І я не зможу дивитися на Лілію так само, як і на неї. Хоч знаю, що у неї вистачить розуму не говорити зайвого моїй супутниці, я впевнений, що знайдеться інша. Наприклад, нинішня дружина Льоші. У свій час, вона Єсенію постійно намагалася вколоти, знаючи, що колишня її чоловіка - рідна молодша сестра Єсеньки.

- Кирило Маратович, я готова, - чую за спиною тонкий голос дівчини, коли стояв у вітальні і смакував віскі. Повертаюся і, немов в сповільненій зйомці, ковзаю поглядом знизу вгору по дівчині. Починаючи з тонких ніжок і зупиняючись на, здається, прозорих, сірих очах. Вони такі проникливі і глибокі, що я тільки через кілька секунд відводжу погляд.

На тендітній дівчині вечірнє вбрання виглядає просто дивовижно, та й ще так підходить до мого костюму... Чорний комбез з широкими штанинами і з розрізами по всій довжині її ніжки, топ усипаний чорними і золотими намистинами і стразами, він вигідно підкреслює її повні груди і плавні вигини ключиць і плечей. Проста укладка і плавна хвиля на волоссі, вечірній макіяж під тон одягу.

Тепер я сумніваюся, що мені потрібно буде грати на публіку. Вона дійсно подобається мені.

- Думаю, я можу замерзнути з голими плечима... Можна взяти мою курточку? - дівчина неголосно говорить, а я відмираю. Випиваю віскі, який залишився в склянці залпом, і хитаю головою в сторони, не погоджуючись.

- Ми не будемо на вулиці знаходитись, а якщо замерзнете, обов'язково скажіть.

- Раз так, то гаразд.

Ми спускаємося в машину. Вона впевнено тримається на підборах, красиво йде і мені подобається її вид ззаду, відразу в голові з'являються вульгарні думки, а тіло перетрушує від картинок перед очима. Знову розумію - грати нічого не потрібно, мені справді приємно бути поруч із нею .

Ледве виїжджаємо з двору, я вимовляю:

- З цієї хвилини ми переходимо на “ти", - намагаюся зробити голос максимально невимушеним. І змушую себе не торкатися її тонких пальчиків, не уявляти, як би вони ніжно обхопили...

- Звичайно, - киває вона.

- Тебе вже бачили мої друзі. На святі вони будуть теж, тому ми не будемо брехати про знайомство, - серйозно кажу їй, трохи відволікаючись від думок про її пальчики.

- Вони ж знають, що я працюю у вас прибиральницею...

- Ага, а ще, що у мене давно не було дівчини і я цілком міг тобою зацікавитись, - посміхаюся. Дівчина здивовано дивиться на мене. - Ну, що?

- Ви?

- Ти, Лілі, ти, - Я відкинув голову назад і прикрив очі. - Звикай. А ще ти дуже красива.

- Це все ваші стилісти, вони дуже вдало підібрали наряд і… Взагалі…

Я здивовано дивлюся на неї. Не пам'ятаю жодної дівчинки, попри весь свій досвід, яка так ніяковіла і була впевнена, що це не у неї така зовнішність, а всього лише якісна робота «моїх» стилістів.

Хоча, я б не сказав, що у неї багато косметики на обличчі, а волосся блищить, не менш ніж зазвичай. У неї занижена самооцінка конкретно, і, здається, що уваги від мужиків їй взагалі ніколи не перепадало. Походу, навіть від батька.

Але не встигаю їй щось сказати, занадто довго дивуюся, думаю і пропадає момент.

Хотілося б довести їй, що вона помиляється, але боюся її злякати. Мені подобається, як її ключиці блищать, хочу торкнутися її голих плечей, переконатися, що шкіра ніжна і оксамитова. Впевнений, вона навіть солодка.

А ще це перша дівчинка, яку я не порівнюю з нею. Вона зовсім інша, але мені це подобається.

Приїжджаємо в ресторан, де вже вся парковка забита машинами. Мій автомобіль пропускають, як і Льошин, який моргає позаду фарами. Ледве Єгор паркується, я виходжу і, боячись, що вона вирішить сама вийти з машини, чи не біжу до її дверцят. Я мав рацію, але навіть не дивуюся цьому - дівчина відкрила дверцята і, підбираючи широкі штанини, намагалася вийти з машини. Переборовши слабку злість на милу дівчину, я беру її за талію обома руками і ставлю на асфальт. Мої пальці ледь не торкаються один одного, настільки вона худенька і маленька. Зараз навіть на підборах вона трохи нижча за мене.