Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

Те чувши, цар утішився і сказав: "Є в мене в темниці князь один християнський, його ж чари коли зруйнуєш, великі від нас приймеш почесті". Сказав йому Теона: "Хай зробить християнин той якусь силу переді мною, і я, коли ти дивитимешся, всі його зруйную дії". Утішився-бо цар за слова такі, сказав до нього: "Хотів би я спершу від тебе якесь знамення бачити". Теона ж сказав: "Хай приведуть сюди вола найлютішого". І коли той приведений був, Теона якісь слова у вуха волові прошептав — і зразу віл розпався на дві частини, і кожна частина окремо була. Тоді дивувався цар, кажучи: "Справді ти здатний зруйнувати волхвування християнські". Теона ж, волхв, сказав до царя: "Трохи зачекай і пізнаєш чудесно зроблене діло, о царю". Те сказавши, звелів принести собі мірила і поклав на них вола частини, і виявилися обидві рівні. Скоро-бо Диоклитіян звелів привести перед себе святого Теопемпта, єпископа, і, поставивши його проти волхва, сказав йому: "Знаючи, що ти волхв і звабник, прийшов цей волхв із краю єгипетського, і хочу я довідатися, хто з вас є у волхвуваннях сильніший". Тоді Теона сказав до єпископа: "Дві хитрості нині чарівного вчення здійсню на тобі, і, якщо тобі не пошкодять, повірю і я у Бога твого". І зробив два млинці круглі з муки чарівної, дав єпископу з'їсти. Той же, взявши, з'їв, і стало солодким в устах його, наче мед, й анітрохи йому не пошкодило. Бачивши ж те, Теона здивувався і сказав: "Ще одну чудесну чарівну хитрість на тобі здійсню, і якщо тобі не пошкодить, повірю у Бога твого". І, взявши чашу води, поклав у неї якесь смертоносне зілля і прикликав імена найсильніших богів, щоб сильніша була отрута, і подав святому випити. Коли те святий випив без шкоди, Теона скоро припав до ніг святого єпископа, кажучи: "Нема иншого Бога, на якого можна покладатися, окрім одного Ісуса". Тоді сказав до царя: "Я є християнином і Розп'ятому поклоняюся". Цар же, те чуючи, збентежився вельми і крикнув, кажучи: "Великі є, через волхвування здійснювані, чари християнські". І звелів обох вести до темниці, де ж святий єпископ, Теону віри научивши, переіменував його на Сисінія, тобто "розуму сповненого", бо чистим серцем розумів і пізнав Христа Бога і Господа, й охрестив його там.

Наступного ж дня звелів цар святого єпископа привести перед себе і, схиливши шию, сказав до нього: "Вітаю тебе, учителю волхвів". И умовляв його словами багатьма до еллінського нечестя. Коли ж святий богам принести жертви не захотів, звелів простягнути його на землі горілиць і до чотирьох дерев за руки й ноги прив'язати, принести ж частину зруйнованого стовпа кам'яного немалу, яку ледве вісім чоловіків нести змогли, і покласти на животі святого. Але коли молився єпископ святий, зразу той камінь, що на животі лежав, сам по собі піднявся, відкинувся від нього далеко, десь на п'ятнадцять ліктів. Тоді Диоклитіян звелів повісити його за ноги стрімголов і другий камінь важкий повісити на шиї його, і залишив святого, що так висів від ранку до третьої години дня. Тоді раптом звелів зрізати шнур, яким святий повішений за ноги висів, щоб так, раптово впавши, камінним тягарем голову розбив і шию зламав, і згубно помер. І коли те зробили, святий єпископ силою Божою став просто на ноги свої. Після цього кат дав на нього вирок смертний, якого ж радісно прийнявши, святий велегласно сказав: "Благословен Бог і Отець Господа мого Ісуса Христа, Який сподобив мене досягнути того дня, якого я у всі часи прагнув. Молю-бо тебе, Господи, пом'яни мене завжди і в цю годину". Те сказавши, схилив коліна, й усічена була його голова, переставився у мирі і в троїчному сповіданні. Після того звелів цар привести перед себе Теону, волхва, який увірував у Христа. Його ж, коли ні ласкою, ні погрозами до жертв ідольських схилити не зміг, звелів вкинути у яму глибоку і землею засипати. Приведені ж були дикі коні й топтали землю, сипану на святого у яму. Так Теона святий, землею засипаний, перейшов до Господа. Здійснили подвиг свій страдницький святі мученики Теопемпт, єпископ, і Теона, він же і Сисіній, через Диоклитіяна, царя в Никодимії, коли царює у всіх і над усіма Господь наш Ісус Христос, Йому ж з Отцем і святим Духом Слава навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобної матері нашої Синклитикії

Вона була народженням із Македонії, виховувалася ж в Олександрії, бо батьки її туди переселилися, вони були благородством чесні, благочестям відомі і багатством славні. Коли дійшла вона віку і красою лиця вельми розквітла і через добрі звичаї всі її славили, багато з благородних і багатих юнаків шукали, щоб взяти її в подружжя, але вона не хотіла, маючи з юности серце своє любов'ю до небесного Жениха, Христа Бога, полонене. Через те схилялася до прикрашання не зовнішнього, але внутрішнього, душу свою постом, повстримністю, дівочою цнотою, розуму чистотою прикрашаючи, щоб достойною в очах Христових явитися. І перемогла невидимого ратника, який до тілесного подружжя побуджував, весь розум свій спрямувавши до Бога. Після того як померли її батьки, роздала всі маєтки жебракам та убогим, сама ж відвернулася від світу, зубожівши зовсім Бога ради. І була инокинею досвідченою і вельми добродійною, багатьох инокуючих дів наставницею, сповнена Духа Божого і розуму, як же показують слова її і провіщання в патериках, багато-бо вимовила на користь і багатьох на путь спасіння вивела. При кінці ж життя свого постраждала від спокусника так, як колись Йов праведний, бо лютими тілесними недугами була охоплена, всередині і зовні, і все тіло її струпами було обкладене, ранами і червами роздроблене і поїджене. Так страждала півчверті року, ніяк не допускаючи жодному лікареві себе вилікувати, але на одного Бога маючи надію. Коли зблизився ж блаженний її кінець, побачила у видінні святих ангелів і лик дівиць пресвітлих, які до себе її прикликали, і райські поселення бачила. І після видіння того останнє до дівиць слово сотворивши, провістила їм день і годину свого з тілом розлучення, яке через три дні мало бути. І як провістила, так і було. По трьох-бо днях у передречену нею годину із багатостраждального тіла і лютих ран перейшла як мучениця до Господа в життя без болю, що на Небесах зі святими. Прожила на землі