Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

У той самий день житіє преподобної матері нашої Аполінарії, дівчини, яка в чоловічому образі подвизалася

Коли помер грецький цар Аркадій, син же його Теодосій малим восьмилітнім хлопцем був і до правління царством ще не придатним. Римський цар Онорій, брат Аркадія, опікунство юним царем і правління всім грецьким царством поручив одному з найперших антипатів на ім'я Антимій, мужеві премудрому і вельми благочестивому. Його до повноліття Теодосієвого всі сприймали за царя, тому і святий Симеон Метафраст, житіє це писатипочинаючи, говорить: "Царював, каже, благочестивий цар Антимій", — і у всій історії цій царем його називає. Цей Антимій-цар мав дві доньки, одна з них, молодша, з пелюшок мала в собі духа нечистого, старша ж із юности вправлялася у святих церквах і молитвах, її ж ім'я було Аполінарія. Коли дійшла вона дорослого віку, думали батьки її з'єднати шлюбом мужеві, але вона відмовлялася, їм же і казала: "Хочу іти в монастир і слухати Божественне Писання, і чин монастирський бачити". Говорили їй батьки: "Хочемо тебе поєднати шлюбом". Вона ж відповідала їм: "Не хочу іти заміж, але сподіваюся, що й мене Бог у страсі Своєму збереже чистою, як же зберіг чистими Своїх дів непорочних". І бачити це батькам було новим і дивним, бо в таких юности своєї літах таке говорила, божественним бажанням охоплена була. Знову ж та дівчина просила батьків своїх, щоб привели їй якусь инокиню, яка б навчила її Псалтиря і святих Писань читання. Цар же Антимій сумував немало через її наміри, хотів-бо її віддати заміж. Коли ж була дівчина у своєму бажані незмінна й не хотіла приймати дарів від тих, хто шукав її на співжиття, великородних юнаків, сказали їй батьки: "Чого хочеш, донько?" Вона ж відповіла їм: "Прошу вас, віддайте мене Богові і приймете винагороду за моє дівство". Вони ж бачили, що думка її незмінна, міцна й боголюбива, і сказали: "Воля Господня хай буде". І привели їй инокиню досвідчену, яка навчила її читати божественні книги. Після цього сказала до батьків: "Прошу вас, відпустіть мене побачити святі в Єрусалимі місця, щоб я помолилася там і поклонилася чесному Хресту і святому воскресінню Христовому". Вони ж пустити її не хотіли, бо ту єдину мали в домі своєму втіху і більше її любили, ніж сестру, яку мучив біс. Коли ж вона довгий час просила їх про те, дозволили, хоч не хотіли. Дали їй рабів і рабинь багато, золота і срібла досить і сказали: "Прийми, донько, і йди виконай обіт свій, Бог-бо тебе хоче за рабу Свою мати". І, посадивши її на корабель, цілували її і говорили: "Згадай нас, донько, на святих місцях". Вона ж говорила до них: "Тому що ви сповнюєте бажання серця мого, хай сповнює Бог ваші до Нього прохання, і в день злий хай вибавить вас Господь". І так, розлучившись з батьками, віддалася плаванню. Досягнувши Аскалону, пробула трохи днів через збурення морське. И обійшла там всі церкви та монастирі, молячись і потрібне подаючи. Тоді, знайшовши супутників, прийшла у святий град Єрусалим і поклонилася воскресінню Господньому і Хресту чесному, ревно творячи за батьків своїх молитву. І ходила щодня до монастирів дівочих і багато подавала милостинь потребуючим. Почала ж відпускати зайвих рабинь і рабів, свободою їх обдаровуючи, милуючи ж і молитвам їхнім себе вручаючи. За декілька днів свої на святих місцях сповнивши молитви і на Йордані побувавши, до тих, що з нею були, сказала: "Браття мої, хочу і вас звільнити, але ходімо спершу в Олександрію і поклонімося святому Мині". Вони ж сказали: "Хай буде так, як велиш, пані". Коли ж наближалися до Олександрії, довідався про прихід її антипат Олександрійський і послав людей чесних зустріти її і поклонитися їй як доньці царевій. Вона ж тих почестей не хотіла, вночі у град увійшла і сама, в дім антипата прийшовши, йому і жінці його поклонилася. Антипат же з жінкою своєю впали в ноги їй, говорячи: "Нащо зробила це, о пані, ми послали тобі поклонитися, ти ж, панею нашою будучи, прийшла нам поклонитися?" Сказала ж до них блаженна Аполінарія: "Чи хочете зробити для мене щось приємне?" Вони ж відповіли: "Так, пані". Сказала до них свята: "Відпустіть мене скоро, не докучайте мені почестями, хочу-бо йти і помолитися святому мученикові Мині". Вони ж, чесними дарами вшанувавши її, відпустили. Блаженна ж дари ті роздала бідним, проте затрималася в Олександрії декілька днів, церкви й монастирі обходячи. Зустріла ж у домі, де жила, старицю одну, її, милостинею ущедривши, просила, щоб таємно купила їй мантію, параман же, і клобук, і пояс шкіряний, і весь чернечого чину чоловічий одяг. Стара ж, купивши і принісши блаженній, сказала: "Бог тобі хай допоможе, мати моя". Аполінарія, взявши той одяг, сховала в себе, щоб не довідалися ті, що були з нею. Тоді відпустила й инших рабів і рабинь, двох лише собі залишивши — одного раба старого, а другого євнуха. І, сівши в корабель, відплила у Аімн. Звідти, найнявши чотирьох ослів, пішлав до гробу святого мученика Мини. Йому ж поклонившись і сповнивши свої молитви, роздобула колісницю закриту і нею поїхала в скит поклонитися святим отцям. Був же вечір, коли вирушила в дорогу, і звеліла євнухові бути ззаду колісниці, раб же спереду керував ослами, а блаженна всередині накриття сиділа і, чернечий зі собою маючи одяг, молилася собі, допомоги в наміренні своєму просячи від Господа. Настала ж темрява, і північ зближалася, зближалася і колісниця до якогось болота, що було при джерелі, яке пізніше називалося джерелом Аполінарії. Відкрила ж блаженна Аполінарія накриття колісниці й побачила, що обоє слуг її дрімають, євнух і візник, скинула зі себе одяг мирський і одягнулася в иночий чоловічий одяг, говорячи до Бога: "Ти, що дав мені початок цього образу, сподоби мене до кінця понести його, за Твоєю святою волею, Господи". Тоді, ознаменувавшись хресним знаменням, зійшла тихо з колісниці, коли спали обоє слуг, і, в болото увійшовши, сховалася, аж колісниця далі від'їхала. Оселилася свята в одній пустелі при болоті й жила одна для одного Бога, що Його полюбила. Бог же, бачивши її до Нього ревну любов, покривав її рукою Своєю, помагаючи їй на невидимих поборників і подаючи тілесну їжу з дерева фінікового.

Колісниця ж та, з якої зійшла таємно свята, ішла далі. Збудилися