Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Наступногоий ранок не принесл полегшення. Скоріше навпаки. Хоча вона не пила ні грама алкоголю, почувала себе, як із похмілля. У голові шуміло, думки розбігалися в різні боки, і не було жодного шансу привести їх до ладу.

Між ніг нило, неприємно віддаючись під час ходьби. Все ж таки він пристойно натер їй там, так і не зумівши збудити.

Господи, що він, не бачив її стану? Він же майже її зґвалтував!

Хоча ні, все він бачив та відчував. Скоріше, відмовлявся вірити, що хтось може його не хотіти. І продовжував мучити. Терзати не так тіло, як душу.

Так, психологічний вплив вдався на славу. Настільки погано себе Лола не відчувала з п'ятого класу.
Лола не була впевнена, що хоче продовжувати стосунки. Та може Гордій взагалі сам їх перерве.

Хоча він же сказав тоді, що жодних стосунків не буде. Буде гра. В неї. Ляльку Лолу. От і пограли. Вже після першого разу вона принижена, розтоптана, її почуття до чоловіка заляпані великими грудками бруду.

Насилу вставши нарешті з ліжка, Лола поплелася у ванну. Душ приніс полегшення змученому тілу, але не освіжив голову.

Лола приготувала на сніданок яйце, бутерброд із сиром та йогурт. Їжа теж увесь час намагалася стати поперек горла. Просто жах якийсь.

Лола не могла дійти якогось чіткого рішення, як їй далі спілкуватися з Гордеєм. Та чи варто далі спілкуватися?

Вирішила відкласти на потім. Вона подумає про це...

Але тут телефон цвіркнув вхідним повідомленням. У неділю мало хто міг писати. Хіба що подруга.
Але ні, то була не подруга. Повідомлення було від НЬОГО.

"Сьогодні о 14.00 чекаю на тебе в нашій квартирі".

Навіщо, навіщо він знову? Чому сьогодні? Невже знову затіє якусь принизливу гру?

Лолі не хотілося сьогодні зустрічатися з Гордієм. Вона ще не дійшла рішення, чи варто продовжувати. І тим більше не хотіла приймати його швидко. Але чоловік, мабуть, не налаштований дати спокій.

Зате вчора кинув! І нічого, нормально так! До речі, куди він подівся? Пішов розважатися з іншими? Раз із Лолою не вийшло.

Чомусь вона була впевнена, що вчора Гордій залишився розчарований фіналом їхньої "ігри".

А ще їй було цікаво, що скаже Гордій. Незважаючи на приниження, біль і небажання згадувати, їй хотілося почути його варіант подій. Якщо, звичайно, він зійде до того, щоб щось сказати.

Так, вона поїде. Зрештою, якщо він захоче сьогодні продовжити свої дурні забави, вона будь-якої миті зможе зупинити все.

Лола не стала збиратися з такою ж ретельністю, як, наприклад, учора. Одягла джинси, светер, пуховик.

Вирішила викликати таксі, сил їхати громадським транспортом зовсім не було.

Але тут з подивом прочитала нове повідомлення: "Виходь, я замовив тобі таксі".

Лола не розуміла, як він міг знати, що вона наважилася їхати. А якби не наважилася? Чи може все-таки залишитися вдома?

Але, незважаючи на образу, цікавість пересилила, і через двадцять хвилин Лола вже піднімалася на ліфті на потрібний поверх.

***

Вона намацала ключі в кишені, підійшла до дверей, не наважуючись відчинити, зробити черговий крок у невідомість.

Але двері відчинилися самі. Гордій був одягнений лише у джинси, майже критично спущені з талії. Волосся мокре, значить нещодавно приймав душ.

Він що тут ночував? Сам? Чи?..

Думку додумати не вдалося. Чоловік простяг руку, взяв її за зап'ястя і завів у квартиру. Як корівку на мотузці. А потім мовчки, просто у вхідному коридорчику, згріб у обійми. Як була, у пуховику, не роздягаючи. І вже звично уткнувся носом у волосся, вдихаючи запах Лоли та шампуню.

- Що ж ти зі мною робиш? – тихо прошепотів.

Лолі хотілося закричати, що це він, він з нею робить!

Дуже дивні та неприємні речі! Після яких стає боляче та погано.

Але відчувши себе в обіймах Гордія, таких міцних і щирих, всі здорові думки просто зникли. І образа майже розтанула. І біль вилікувався.

Гордій зняв з Лоли куртку, а потім зробив немислиме - присів і роззув її.

Невже це та сама людина, яка вчора демонстративно знущалася з неї, ґвалтувала, грала за своїми правилами, не прислухаючись до її бажань і стану.

Чи може у нього якийсь біполярний розлад особистості? Це багато що пояснювало б.

Гордій провів Лолу в простору вітальню, посадив на дивані. Сам сів навпроти.

- Я замовив їжі, ти зголодніла?

Він що, типа дбає? Серйозно? Чи це знову гра?
Все життя гра?

Але Гордій наче не грав. Не дочекавшись відповіді, поклав їй на тарілку м'яса, салат...

Лола машинально взяла тарілку, відрізала шматочок.

Як завжди, у присутності Гордея вона губилася, переставала бути особистістю. Наче він її гіпнотизував. Наївна, вона думала, що зможе його зупинити, якщо щось піде не так. Не зможе! Вона була повністю у владі чоловіка, миттєво капітулювала у його присутності.

Гордій сидів навпроти, у кріслі. Теж мовчки жував. Практично поїдаючи поглядом дівчину.

- Ну що, передумала? - спитав із усмішкою. - Чи згодна продовжувати?

Лола поперхнулася від такого питання. Запила водою зі склянки.

Це дало короткочасний перепочинок. Але не підказало, що відповісти.

- Навіщо я тобі? - раптом запитала. - Щоб мучити? Принижувати? Примушувати? Ґвалтувати?

Гордій уважно глянув на Лолу. Відклав прилади, відсунув недоїдену їжу.

- Я не збирався тебе ґвалтувати, - похмуро сказав. - Багатьох людей збуджує дивитись, як інші займаються сексом. На цьому побудовано всю порно-індустрію. Невже тебе зовсім не заводить дивитись на це?

Лола опустила погляд. Потім сміливо відповіла:

- Дивитись – можливо. Але достеменно - не демонструвати себе! – останні слова практично вигукнула.

Гордій усміхнувся:

- Так ось у чому річ! А що ж учора не сказала?

Лола знову опустила погляд.

- Пам'ятаєш, я спитав, що ти відчуваєш? Чому ти не зізналася, чого саме боїшся? Лоло, я просив щирості! Я не зможу правильно реагувати, якщо ти мене обманюватимеш! - теж майже вигукнув Гордій.