read-books.club » Класика » Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"

171
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Отелло, венеціанський мавр" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: Класика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 20 21 22 ... 37
Перейти на сторінку:
шовк

Настоєм із сердець дівочих мумій.

 

Дездемона

Це правда?

 

Отелло

Правда все; а через те

Ти бережи й шануй ту хустку добре.

 

Дездемона

То краще б я не бачила її!

 

Отелло

А! То ж чому?

 

Дездемона

Що означає ваш суворий тон?

 

Отелло

Згубили? Втратили? Кажіть! Нема?

 

Дездемона

Рятуй нас, боже!

 

Отелло

Ви скажете?

 

Дездемона

Не загубила... А якби і так?

 

Отелло

А!

 

Дездемона

Кажу - не загубила я ту хустку...

 

Отелло

Тоді знайдіть і покажіть мені.

 

Дездемона

Я показать могла б, але не хочу.

Це викрути, щоб я вас не просила...

Будь ласка, Кассіо верніть посаду!

 

Отелло

Дай хустку! Чуєш?.. Я передчуваю...

 

Дездемона

Ну, годі, годі.

Здібнішої не знайдете людини.

 

Отелло

Дай хустку!

 

Дездемона

Прошу - про Кассіо поговорімо.

 

Отелло

Дай хустку!

 

Дездемона

Ваша приязнь - все для нього,

В прихильності до вас знаходив щастя,

Ділив всі небезпеки з вами...

 

Отелло

Хустку!

 

Дездемона

Ах, справді ви несправедливі!

 

Отелло

Ат!

(Виходить)

 

Емілія

То не ревнивий він?

 

Дездемона

Таким не бачила його ніколи...

О, мабуть, справді чари є в тій хустці!

Яке нещастя, що вона пропала...

 

Емілія

Й за рік, за два не вивчиш чоловіка;

Вони - це шлунки, ми - лиш їхній харч:

Вони ковтають нас, коли голодні;

А черево напхавши - вивергають.

О! Гляньте! Кассіо, а з ним - мій Яго!

 

Входять Яго й Кассіо.

 

Яго

Немає іншого шляху, синьйоре,-

Вона єдина мусить це зробити.

На щастя, ось вона! Ідіть! Просіть.

 

Дездемона

Ну що, мій Кассіо? Які новини?

 

Кассіо

До вас я знову зі своїм проханням.

Благаю вас, синьйоро, заступіться,

Щоб міг я жити так, як жив раніш,

І ласку повернув того, кому

Я відданий всім серцем і душею.

Не зволікайте справи! Бо коли

Такий тяжкий смертельно злочин мій,

Що ні колишня служба, ані жаль,

Що душу нині огорнув мені,

Ні обіцянка доблесті в майбутнім

Мені не можуть повернути ласки,-

То хай я хоч довідаюсь про це,

І те вже буде ласкою для мене,

Тоді я примирюся хоч-не-хоч,

Щоб милостині десь на іншій ниві

У щастя жебрати.

 

Дездемона

На жаль, о Кассіо мій благородний,

Моє заступництво не має сили!

Мій муж тепер не муж мій; не впізнала б

Його, якби й лицем змінивсь, як духом.

Хотіла б я, щоб янголи святі

Просили так за мене, як за вас

Просила я, хоч і стягла неласку

На себе я за слово щире. Ви

Повинні ще потерпіти. Для вас

Я все зроблю, що зможу, навіть більше,

Ніж я для себе зважитись могла б.

Цього для вас хай буде досить.

 

Яго

Як?

То генерал сердитий?

 

Емілія

Дивно якось!

Він вийшов роздратований до краю.

 

Яго

Хіба він гніватися може? Ні...

Я бачив, як йому ядро з гармати

Скосило вояків хоробрих лаву

І брата рідного йому із рук

Мов пекло вирвало... І гнівний він?

Щось, певне, сталось. Я піду до нього.

Для гніву має він якусь причину.

 

Дездемона

Прошу тебе, піди.

 

Яго виходить.

 

Напевно, звістка

Яка з Венеції, а може, то

Ворожа змова, що її на Кіпрі

Він сам розкрив, йому вразили розум.

Чіпляємось ми часто до дрібниць.

Це так і є: хай заболить нам палець,

А відчуваєм біль у всьому тілі.

Не треба забувати ще й того:

Людина є людина, а не бог.

Чоловіки не можуть бути завжди

Такі уважні, як були до шлюбу.

Картай мене, Еміліє, картай,

Бо я сама, як воїн непорядний,

Розсердилась на нього за неласку;

Та бачу я сама тепер, що свідків

Я підкупила й зовсім не по правді

Обвинуватила його.

 

Емілія

Дай, небо,

Щоб тут були причиною лише

Державні справи, а не сумнів злий,

Не ревнощі безглузді.

 

Дездемона

Я ж не давала приводу ніколи!

 

Емілія

Ні, це не відповідь ревнивим душам:

Ревниві зовсім не тому ревнують,

Що є для того привід чи нагода,-

Вони ревнують, бо ревниві, й край.

Сама себе зачне, сама й породить

Потвора ця.

 

Дездемона

Мій боже, від потвори

Тієї збережи Отелло душу!

 

Емілія

Амінь, синьйоро!

 

Дездемона

Піду до нього. Кассіо, тим часом

Побудьте тут. Якщо спокійний він -

Я знов почну його просить і все

Зроблю, щоб він бажання ваше вволив.

 

Кассіо

Уклінно дякую, синьйоро!

 

Дездемона й Емілія виходять.

Входить Б’янка.

 

Б’янка

Вітаю, Кассіо!

 

Кассіо

А ви не вдома?

Як поживаєте ви, Б’янко люба?

Я, слово честі, просто йшов до вас.

 

Б’янка

А я, мій Кассіо, до вас ішла.

Як? Цілий тиждень не прийти до мене?

Сім день і сім ночей не бачить вас!

Без любого сто шістдесят годин!

Вони ж в сто шістдесят разів нудніші,

Аніж звичайні.

1 ... 20 21 22 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"