Читати книгу - "Одіссея найкращого сищика республіки"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— А п’ють вони, з самого ранку п’ють, — пояснив і показав на корпус, куди пройти.
У корпусі знайшов кабінет із табличкою «Телеграф Котигорошкович Бар-Кончалаба, професор таємної географії та монстрології». Прочитав табличку ще раз, покрутив головою. Чи показилися люди, що вибирають такі імена? То Югурта, то Телеграф, та ще й Котигорошкович! Хай тобі абищо! Це Іванів скоро й не залишиться. Прислухався. За дверима відкорковували шампанське, лунав жіночий сміх і чоловіче муркотання. Прямо свято якесь. Я постукав.
— Зайнятий! — гримнув чоловічий голос з-за дверей. Я ще раз постукав. — Зайнятий, кому кажу!
Та я вже ногою гупнув, ясно показував, що не відступлю й поговорити зі мною доведеться. Нарешті двері відчинилися і з-за них визирнув чоловік років п’ятдесяти, з цаповою сивою борідкою і маленькими круглими окулярами.
— Що таке? — невдоволено спитав він, оглянувши мене.
— Професор Бар-Кончалаба?
— Я зараз зайнятий, приходьте завтра! — Він спробував зачинити двері, але я схопив його за барки і витягнув у коридор.
— Мені треба поговорити з вами зараз, — сказав я тихо і переконливо. Професор аж трохи розгубився.
— П-п-п-про що?
— Про барона фон Шпіла.
А ось тут барон уже злякався, і злякався сильно.
— Щ-щ-щ-що? Й-й-й-який б-б-б-барон? Не з-з-з-знаю! — залопотів він, а я похитав головою.
— Знаєте.
— Телеграфне, ну що там? — До нас визирнула якась дівчина. Нетвереза і збуджена, вона здивовано подивилася і звабливо усміхнулася. — Пане професоре?
— Зараз я поговорю і повернуся. — Бар-Кончалаба вже не затинався, причинив за собою двері і для чогось пояснив мені: — То моя студентка.
— А виглядає, як вулична дівка, — здивувався я.
— У новій Росії всі отримають право на освіту! Аби ви тільки знали, скільки талантів, справжніх діамантів народного духу приховано серед простих селян, робітників, дівчат із борделів та інших...
— Барон фон Шпіл! — нагадав я професору про тему, яка мене цікавила.
— А для чого вам він?
— Я слухаю вас, ви ж не розповідаєте, а запитуєте. Це вкрай неввічливо.
— Ну, є такий барон.
— Чому ви ним цікавилися?
— Я цікавився? — здивувався професор, помітив мій погляд і закивав. — Ну так, цікавився. Хотів долучити до своєї енциклопедії. Чули про мої «Сто чудовиськ Малоросії»?
— Ні, але до чого тут барон?
— До того, що він справжнє чудовисько! Розлючений на весь світ сидить у своїй фортеці на вкритому лісом пагорбі й плете павутиння оборудок, які приносять йому гроші, багато грошей, що потічками збираються в підвалах. Він ненавидить людей, а любить тільки гроші. Хіба не чудовисько?
— Тю, я думав ви про справжніх пишете? — скривився я.
— Про справжніх? — Бар-Кончалаба озирнувся. — Вас цікавлять справжні чудовиська?
— Мене цікавить барон. Що про нього відомо?
— Дуже мало. Фон Шпіл обмежив коло свого спілкування. Він нікого не приймає, відмовився навіть листуватися зі мною, коли я хотів про нього написати.
— Про барона поширюються чутки... — Я подивився на професора.
— Про нього багато чуток. Які саме вас цікавлять?
— Усі.
— Він продав душу дияволу й отримав руки, до яких так і липне золото.
— Лайно, а не чутки. З ким він живе?
— Зі слугами. Кілька якихось азіатів.
— Азіатів?
— Так, вони прислужують йому і лякають місцевих селян, а ті бояться вийти в ліс чи в поле, що належать барону.
— І багато їх?
— Кілька, точно я не знаю.
— У нього є дружина чи коханка? — спитав я. Професор засміявся.
— Ви знаєте, що сталося з бароном у 1905 році?
— Знаю. Його ледь не спалили, тепер він ходить у масці, щоб прикрити знівечене обличчя.
— Так ось, окрім усього іншого, він ще й став неспроможним як чоловік. Це наслідок тілесних травм і душевної драми, ось так.
— Звідки ви знаєте про це?
— Барон лікувався у Харкові. Потім їздив до найкращих фахівців у Відень. Це було ще до війни. Та йому так і не змогли допомогти.
— То барон скопець?
— Фактично так.
— А з відповідною сектою він ніяк не пов’язаний? — Я згадав свої пригоди у «Білому Єрусалимі».
— Нічого про це не чув. Думаю, ні. А хто ви і чому зацікавилися бароном? Чому прийшли до мене?
— Бо мені сказали, що ви цікавилися фон Шпілом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одіссея найкращого сищика республіки», після закриття браузера.