Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

      Зараз я вирішив нікого не вбивати і використав паралізуючу пси техніку. Після першої активації всі бійці полковника завалилися на підлогу.  Після другої на підлогу впав уже сам полковник, але що цікаво він виявився не один.

      Трохи осторонь і позаду стояв хтось з активною невидимістю, про його наявність я дізнався лише зі звуку падіння чогось важкого і металевого на залізну підлогу. Підійшовши, я зміг на дотик знайти ще одну людину.

       Про всяк випадок я активував енергетичний зір і озирнувся, але нікого більше в ангарі не було. Невидимка ж світився вельми яскраво, як виявилося бар'єр, завдяки якому і створюється невидимість, вельми сильно фонить в енергетичному спектрі, та так, що здається ніби дивишся на потужну лампу.

       Обійшовши супротивників, я про всяк випадок усіх доклав повторно паралізацією, а після цього зв'язався з дроїдами в шатлі. Ті, вистрибнувши з трюму, стали всіх в'язати з досить непоганою швидкістю.

     Але тут сталася ще одна неприємність. Цей ублюдок полковник навіть перебуваючи в паралізованому стані зміг знову мені нашкодити. Тільки-но дроїди взялися за їхнє знерухомлення, як зі стелі спустилися турелі, а ШІ бази зажадав того, щоб я здав зброю і дочекався людей, які мене заарештують.

     Виходить, що полковник і тут подбав про те, щоб мене не слухали і змогли заарештувати, а потім по тихому десь прирізати. Єдине, що його зупиняло, це знання деяких особливостей правителів Шаррна. 

     Кожен правитель своєму наступнику впроваджує спеціальну ментопрограму, яка ідентифікує як правителя, а також надає вищий доступ до будь-якого державного обладнання.

     Насильно дістати її зі свідомості неможливо, при насильницькому способі вона спотворювалася і перший зустрічний зчитувач відразу визначить самозванця. Було потрібно лише добровільна передача ментропрограми. 

      Підключившись до ШІ бази, я дізнався, що, виявляється, за даними полковника Локхерда, справжнього правителя захопили й підмінили на клона, і службі безпеки потрібно було захопити клона, щоб дізнатися, де тримають справжнього правителя Шаррна.

      Ангор та інші агенти називалися пособниками викрадачів правителя, і лише одна людина була парною, і вона єдина опинилася без свідомості в їхній компанії. Це виявився покидьок у чорному скафандрі, який з незрозумілих мені причин значився моїм охоронцем. 

       Зараз цей виродок проходив відновлення в одній із медичних капсул бази служби безпеки. А Ангор і його підлеглі були відправлені в камери без можливості зв'язатися із зовнішнім світом до з'ясування обставин мого викрадення.

      Перших кілька хвилин мені довелося доводити іскіну бази, що я є справжнісіньким правителем. Відправивши на звірку дані з нейромережі, краплю крові, і спеціальний пароль, впроваджений ментограмою у свідомість, саме він і був найголовнішим доказом того, що я дійсно є правителем. 

      Тільки після цього мені надали вищий доступ і я зміг нарешті керувати базою. Насамперед я випустив Ангора і заблокував медичну капсулу, в якій лежить виродок, перетворивши її на тюремний варіант.

      Самого полковника, невидимку і його підлеглих відправив у камери, попередньо знявши всі варіанти доступу до будь-якого обладнання. Таким чином я перетворив їх на ув'язнених. Решту співробітників служби безпеки понад сорок осіб тимчасово позбавили права з'єднання із зовнішнім світом і попросили повернутися на робочі місця.

       —  Ангоре, як ви так потрапили? -- замість привітання запитав я в нього, коли зустрівся з ним у їдальні.

        —   Ледве приземлилися нас одразу взяли під арешт разом із медиками. Виродка забрали і повели кудись. Нам нічого не повідомили й одразу закрили в камерах,- відповів Ангор мені.

        — Як мені здається, наш полковник продався. А от кому не знаю, слід з'ясувати під час допиту. Також поруч із ним був хтось невидимка,- промовив я.

   —  Може Остін? -- запитав у мене Ангор.

       —  Хто такий Остін? - запитав я в нього.

       —  Племінник Локхерда. Років зо два тому його прийняли до наших лав, але відтоді бачили разів десять усього, офіційно він на завданнях перебуває зі стеження за опозиційними лідерами, саме йому полковник і довірив єдиний скафандр невидимку. Ми його ще купували на чорному ринку за дев'ять мільйонів.- вимовив Ангор.

       —   Звідки такі подробиці? -- запитав я в Ангора, просто сумнівно, що звичайний лейтенант знав би стільки інформації.

        —  Ну я,-- зніяковів Ангор,-- Загалом я деякий час зустрічався з дочкою Локхерда, а вона працює його секретарем.

       —  Ясно з тобою все, - вимовив я, не відчувши брехні в його словах, - Зараз розберуся з тим потворою, якого, до речі, полковник наказав вилікувати й відпустити, а потім уже й самим полковником.

       Після цієї розмови я вирушив у медичний центр, а Ангор наводити порядок на базі, тимчасово я виділив йому права коменданта. У медичному центрі я наказав вилучити нейромережу з голови виродка, який напав на нас. 

      Що цікаво, у нього виявилася індивідуальна нейромережа, виходить я його пограбував одразу на кілька мільйонів кредитів, адже назад її вже не встановити. Хоча сумніваюся, що йому коли-небудь ще доведеться скористатися нейромережею. Відпускати на свободу цього виродка я не збираюся. А ось імпланти з його нейромережі мені в майбутньому ще знадобляться.

      Після цього я створив ментальний канал між нашими свідомостями. Як виявилося, його свідомість була непогано захищена від зовнішнього вторгнення, але захист був надмірно статичний, було відчуття, що він був не рідний, а встановлений ззовні. 

     Моя свідомість інтерпретувала її у вигляді величезної космічної станції з безліччю дроїдів, які патрулюють зоряну систему. Але щоб пробратися до самої свідомості було ще один захист подолати. Цього разу саме сонце, свідомість виродка перебувала всередині сонця.