Читати книгу - "Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі"

Руслан поглянув на матір, його голос був теплим:

— Дякую тобі, мама. За те, що вмовила батька.

Олена усміхнулася, її погляд був сповнений гордості.

Оскар схопив Руслана за плечі, його очі сяяли впевненістю:

— Все налагодиться, принце. І Катя теж. Ти зможеш бути з нею.

Руслан міцніше стиснув руку друга, відчуваючи надію.

Руслан почав питати, як пройшов день народження Крістіни.

Йому було шкода, що він не зміг приїхати через ситуацію з Те Йон.

Олена переглянулася з Вікторією, а Руслан і Оскар відчули тривогу.

Щось сталося.

Проблеми торкнулися не лише Руслана, а й усієї королівської сім’ї.

Принцеса Вікторія, з сумом, почала розповідати:

— Старша сестра Ліза… вона зрадила родину. Вона пішла до хлопця. А перед цим влаштувала скандал і штовхнула нашу сестру Мію яка чекає близнюків. Після цього вчинку наш батько позбавив її титулу та спадщини.

Руслан сидів мовчки, його погляд ковзнув на Оскара.

Вони обоє розуміли, що це в стилі Лізи.

Руслан ніколи не сприймав її серйозно, хоча ставився до неї добре.

Але вона завжди нехтувала родиною.

А далі Вікторія продовжила, її голос затремтів:

— І ще… Даніел… Він захищав одну дівчину, і через це… він впав у кому.  Кінь його затоптав.

У Руслана розширилися очі, серце підскочило.

Він так прив’язаний до старшого брата.

Його голос наповнився тривогою:

— Я повинен його навідати. Як він?

Олена піднялася, її рішення було тверде.

— Ми їдемо до нього. Негайно.

Вона наказала служниці Амірі підготувати машину.

І незабаром Олена вирушила разом із сином Русланом, принцесою Вікторією та Оскаром до лікарні…

Емір Ібрагім сидів у розкішній залі, схилившись на м’яку подушку, вдихаючи густий дим кальяну.

Його кулаки були стиснуті, а погляд горів гнівом.

Перед ним стояли його третя дружина Кесем, насторожено слухаючи, як його голос ставав дедалі жорсткішим.

Кесем, схилила голову, її голос лунав обережно:

— Вона увірвалася у палац, кричала, ображала вашого сина. Звинувачувала принца Руслана у тому, що він використав її доньку. Вона дозволила собі занадто багато.

Ібрагім глибоко вдихнув дим, його голос став холодним і безжальним:

— Нехай сидить у темниці.  Без їжі та води, поки не усвідомить свою помилку. Як вона посміла підняти руку на мого спадкоємця?!  Принца, який одного дня правитиме Катаром!

У залі запала тиша, лише далекий звук води у фонтані розбавляв напругу.

Кесем скромно вклонилася, готуючись піти, але емір зупинив її різким жестом.

Його погляд був важким.

— Я незадоволений нашим сином, принцом Кемалем.

Кесем, у всій своїй турецькій красі, стояла граціозно, але її серце стислося—чому старший син змінився?

Ібрагім нахилився вперед, його голос став загрозливим:

— Кемаль став уникати сімейні вечері. Він навіть не був на дні народження принцеси Крістіни. Я підозрюю, що він з кимось зустрічається. Але це підірве репутацію королівської родини! Він принизить свою наречену—дочку посла Наре.  Він повинен бути заручений з нею! Інакше репутація двох родин буде знищена.

Ібрагім на мить замовк, його очі були суворими.

— Мало того, що Руслан вчинив свою дурість, прикидаючись простолюдином… Кемаль робить ще гірше!  Після весілля Сибіли одразу буде влаштовано заручини Кемаля та Наре.  Передай йому це повідомлення.

Кесем вклонилася, її обличчя відбивало холодну рішучість.

Вона розвернулася, щоб вийти, задоволена наказом.

Але в її думках зароджувався новий план—вона обов’язково простежить за своїм старшим сином.

Вона повинна знати правду.

Після того, як короева Кесем вийшла, у залу увійшла стривожена принцеса Аміра.

Вона обережно сіла поряд із батьком, її погляд був напруженим.

— Батьку, у мене серйозна розмова.

Емір Ібрагім поглянув на доньку, його обличчя прояснилося.

Аміра завжди була слухняною дочкою.

Він спокійно промовив:

— Так, моя Аміро. Що трапилося?

Принцеса з хвилюванням стиснула руки:

— Це стосується Сибіли. Вона перестала їсти. Я принесла їй їжу, але вона цілий день голодує…  Ти знаєш, що сталося?

Емір насупився, його погляд став настороженим:

— Що трапилося, Аміро?

Принцеса з полегшенням видихнула, але її очі наповнилися тривогою:

— Сьогодні приїхав принц з Оману, адже завтра весілля. Він хотів піднести дорогий подарунок Сибілі.  Але вона його вигнала. Вона не хоче його бачити.

Аміра збентежено опустила погляд:

— Батьку, я не знаю, що робити.  Мені соромно за неї.  Після того, як ми повернули її додому, вона стала некерованою… Може, варто показати її психологу?

Емір рухом руки наказав замовкнути, а іншою рукою підніс трубку кальяну до губ.

Його голос пролунал безжально:

— Не варто. Я сам вправлю їй мозок. Не хвилюйся, Аміро.

— Вона буде слухняною, коли я з нею поговорю.

Аміра несміливо підняла голову, її голос був м’яким:

— Батьку, будь ласка, не будь надто суворим із нею.  Вона стільки пережила…

Емір мовчки вдихнув дим, але його погляд вказував, що він вже прийняв рішення.

Принцеса Сибіла сиділа у великій кімнаті, загорнувшись у ковдру, читаючи свою улюблену книгу.

Вона була під домашнім арештом, виходила лише з сестрами в магазин та на прогулянку.

Так наказав батько—Сибіла повинна залишатися у своїй кімнаті до весілля.

Сьогодні ніч хни, і вона не хотіла навіть думати, що завтра її весілля з нелюбом.

Раптом двері відчинилися, і у кімнату увійшов величний емір Ібрагім.

Його голос був холодним і жорстким:

— Як ти смієш, Сибіло, так розмовляти зі своїм майбутнім чоловіком?! Він великодушний із тобою, а ти зневажаєш його доброту! Ми не так тебе виховували, принцесо!