Читати книгу - "Історія держави і права України"

11 липня 2003 р. прийнятий Кримінально-виконавчий кодекс України, який набув чинності з 1 січня 2004 р. Кодекс складається із Загальної й Особливої частин, які містять 166 статей, об’єднаних у 26 глав та систематизованих у 5 розділів.

Норми Загальної частини визначають мету, завдання, чинність, джерела кримінально-виконавчого права; правовий статус засуджених; види органів та установ виконання покарань; особливості нагляду та контролю за виконанням покарань, участь громадськості у виправленні та ре соціалізації засуджених.

Норми Особливої частини встановлюють порядок та умови виконання покарань: а) не пов’язаних з позбавленням волі (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт та ін.); б) у виді позбавлення волі (режим у колоніях, праця засуджених, виховний вплив тощо); в) у виді довічного позбавлення волі. Також подано норми, які регламентують звільнення від відбування покарання, допомогу особам, які звільнилися від відбування покарання, контроль і нагляд за ними.

Кодекс побудовано на демократичних принципах кримінально-виконавчого законодавства: невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму тощо. При визначенні правового статусу засуджених конкретизовано конституційні права і свободи людини і громадянина, відображено положення міжнародних актів з прав людини та Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими.

* * *

Розбудова незалежної Української держави — широкий багатоплановий процес, який відбувається в усіх сферах державного й суспільного життя. Необхідність проведення економічних реформ, утвердження демократії спричинили кардинальні зміни у державно-правовому розвитку.

Історичною подією стало прийняття Конституції України, яка заклала підвалини для становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. Уперше державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відбувається розвиток місцевого самоврядування. На часі подальший розвиток конституційного законодавства на ґрунті демократії і парламентаризму, проведення адміністративної реформи, удосконалення адміністративно-територіального устрою.

Розпочата глибока реформа судової системи й судочинства. Діяльність судових і правоохоронних органів усе більше спрямовується на захист життя, здоров’я, прав і свобод громадян, власність, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.

Реформування правової системи ґрунтується на цивілізованих принципах і нормах права, що має сприяти утвердженню законності і гуманізму в суспільстві. Разом з тим, існує ще низка проблем, які законодавець має вирішити, щоб правова система Української держави повною мірою відповідала світовим стандартам.

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрийте зміст та історичне значення Акту проголошення незалежності України (додається) і результатів Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., а також закону України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. (додається), інших основоположних нормативно-правових актів періоду становлення незалежності України.

2. З'ясуйте, в чому полягав перехідний характер державного ладу України в пострадянський період.

3. Охарактеризуйте процес становлення українського парламентаризму.

4. Проаналізуйте процес становлення президентської влади в Україні.

5. Поясніть, які кроки були зроблені на шляху реформування органів виконавчої влади.

6. Поясніть, як перші кроки розбудови суверенної правової Української держави позначилися на функціонуванні судових та правоохоронних органів.

7. Ознайомтеся з витягами з укладеного у червні 2005 р. між Верховною Радою та Президентом України Конституційного договору (додається). З'ясуйте, в якій політичній ситуації він укладався. Розкрийте основний зміст та наслідки Конституційного договору.

8. Розкрийте основний зміст Конституції України. Яке історичне значення мало прийняття Основного Закону України?

9. Розкрийте характерні риси реформування цивільного законодавства, основний зміст Цивільного кодексу України 2003 р.

10. Розкрийте характерні риси реформування господарського законодавства, основний зміст Господарського кодексу України 2003 р.

11. Розкрийте характерні риси реформування трудового законодавства, що були обумовлені існуванням різних форм власності, потребою посилення законодавчого регулювання охорони праці, боротьби з безробіттям та соціального забезпечення в умовах ринкової економіки.

12. Охарактеризуйте зміни, що відбулися в сімейному праві. Для цього, передусім, зверніться до аналізу нового Сімейного кодексу України, прийнятого 15 січня 2002 р. Крім того, поясніть, яким законом уперше в Україні на законодавчому рівні врегульовано питання попередження насилля у сім’ї та розкрийте основний зміст цього закону.

13. Поясніть, які зміни відбуваються в житловому праві. Для усвідомлення цих процесів зверніться до основоположних щодо розвитку житлового законодавства вимог Конституції України.

14. Охарактеризуйте законодавче забезпечення процесу судової реформи та його поглиблення, що відбулося з прийняттям 7 липня 2010 р. Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

15. Охарактеризуйте процес еволюції кримінального права, розкрийте основний зміст Кримінального кодексу України 2001 р.

16. Охарактеризуйте процес еволюції адміністративного права і процесу.

17. Охарактеризуйте процес еволюції цивільного процесуального права, розкрийте основний зміст Цивільного процесуального кодексу України 2004 р.

18. Охарактеризуйте процес еволюції кримінального процесуального права, розкрийте основний зміст Кримінального процесуального кодексу 2012 р.

Першоджерела

Постанова Верховної Ради Української РСР “Про проголошення незалежності України” (24 серпня 1991 р.)[123]

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності.

Голова Верховної Ради Української РСР

Л. КРАВЧУК

м. Київ, 24 серпня 1991 року

Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.)[124]

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ,

та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України

Закон України “Про правонаступництво України”[125] (12 вересня 1991 р.)

Стаття 1. З моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР.

Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР.

Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон