Читати книгу - "Чорний дім"

Тай стає неначе варений. Якби лорд Малшан не обіймав його ззаду, то він просто упав би. Гортанний стогін протесту продовжує надходити із заслиненого млявого рота хлопчика, але крик стих. Лорд Малшан піднімає своє довге, схоже на чашку, обличчя до Великої Комбінації та посміхається. Життя прекрасне! Тоді він заглядає в хлів — не надовго, але з великим інтересом.

— Вбив його, — каже лорд Малшан. — До того ж досі в кепці. Дивовижний хлопчик. Король хоче зустрітись з тобою особисто до того, як ти підеш у Дін-та. Можливо, він пригостить тебе тістечком і кавою. Уяви, юний Тайлере! Тістечко і кава з аббала! Тістечко і кава з Королем!

— …не хочу йти… хочу додому… моя ма-а-а-а… — ці слова надходять недоладно і мляво, як кров зі смертельної рани.

Лорд Малшан простягає палець до губ Тая, і вони тісно стискаються після його дотику.

— Ша, — знову каже талановитий розвідник аббала. — Галасливий попутник — це одна з найгірших речей у світі. У нас попереду тривала подорож. Далеко від твого дому, друзів і сім’ї… О, але не плач. — Малшан помітив сльози, які повиступали на очах млявого хлопчика і котяться по щоках. — Не плач, маленький Таю. У тебе будуть нові друзі. Головний Руйнівник, наприклад. Усім хлопчикам подобається Головний Руйнівник. Його звати містер Бротіґан. Можливо, він розповість тобі про свої спроби втекти. Вони такі смішні! Неймовірно смішні! А тепер нам треба йти! Тістечко і кава з Королем! Запам’ятай!

Лорд Малшан гладкий і клишоногий (його ноги набагато коротші, ніж абсурдно видовжене обличчя), але він сильний. Він засовує Тая собі під пахву, неначе хлопчик важить не більше двох чи трьох змотаних разом простирадл. Він востаннє дивиться на Берні, але без особливого жалю — в північній частині Нью-Йорка є досить таки перспективний хлопець, а Берні вже так чи інакше добряче постарів.

Лорд Малшан здіймає голову і роззирається довкруж, видаючи майже беззвучний, пхикаючий сміх. Тоді він рушає, не забувши добряче затягти кепку. Хлопчик не просто Руйнівник, він, мабуть, найсильніший Руйнівник зі всіх, які коли-небудь існували. Але, на щастя, він не усвідомлює ще своєї сили. Можливо, нічого б не сталось, якби кепка впала, але краще не ризикувати.

Поспішаючи — навіть трохи захекавшись, — лорд Малшан доходить до кінця лощини, звертає ліворуч, на Конґе-роуд, проходить з півмилі до Станції Гауз-роуд, зупиняється і стає як укопаний.

Йому назустріч ідуть четверо чоловіків від, як думає лорд Малшан, Тер-та. Це сленговий термін, до того ж не зовсім улесливий. У «Книзі Доброго Господаря» — це Повноземельний період розмноження. Лорду Малшану світ за вхідними дверима Чорного Дому схожий на величезний caldo largo, живий суп, у який він може встромити ополоник — від імені аббала, звичайно! — коли захоче.

Четверо чоловіків з Тер? Губи Малшана вигинаються від презирства і перекошують все його видовжене обличчя. Що вони тут роблять? Що вони хочуть тут зробити?

Посмішка починає сходити, коли він бачить біту, яку несе один з них. Вона світиться мінливим різнокольоровим світлом, яке, по суті, залишається білим. Сліпуче світло. Лорд Малшан знає лише одну річ, яка світилась коли-небудь таким самим світлом, і це Куля Вічності, яку маленький подорожуючий хлопчик називав Талісманом. Той хлопчик торкався його, і, як би могла йому сказати Лаура Делосіан — як Джек тепер знає сам, — дотик Талісмана ніколи не тьмяніє.

Посмішка зникає зовсім, коли лорд Малшан усвідомлює, що чоловік з биткою — це і є той хлопчик. Він знову прийшов надокучати їм, але якщо він думає, що забере головний приз, то сильно помиляється. Крім того, це лишень біта, а не сама Куля; можливо, в цього чоловіка і залишилося трохи енергії від Кулі, але точно небагато. Після стількох років вона достоту як пилинка.

«Пилинка — це все, чого моє дитя буде варте, якщо я дозволю забрати цього хлопчика, — думає лорд Малшан. — Я маю…»

Він переводить своє єдине око на грозову хмару, яка зависла позаду чоловіків із Тер. Від неї надходить сильний заколисуючий гул. Бджоли? Бджоли з жалами? Бджоли з жалами між ним і станцією Гауз-роуд?

Ну, він розправиться з ними. Згодом. Спершу треба розібратися з цими надокучливими чоловіками.

— Доброго дня, джентльмени, — каже лорд Малшан якомога приємнішим голосом. Фальшивий німецький акцент зник, тепер він говорить, як фальшивий англійський аристократ у Вест-Ендській комедії 1950-х років. Або, можливо, як нацистський пропагандист Другої світової війни «лорд Гав-Гав», — просто чудово, що ви зайшли так далеко, в такий неймовірно чудовий і водночас паскудний день. Боюсь, тут більшість днів паскудні і Дін Кінцевого світу був просто створений для антропоморфізму. На жаль, я не можу надовго затримуватись. Боюсь, саме час для доставки вантажу.

Лорд Малшан піднімає Тая і трясе ним. Хоча очі Тая розплющені і, очевидно, він при свідомості, його руки і ноги звисають, неначе в них немає кісток, як руки ганчір’яної ляльки.

— Опусти його, Маншане, — каже той, що з биткою, і лорд Малшан усвідомлює зі зростаючою тривогою, що в нього можуть виникнути з ним проблеми.

У цьому немає жодних сумнівів. Його посмішка розширюється, повністю оголюючи ряд огидних зубів. Вони спрямовані гострими кінчиками всередину. Якщо він зціпить на чому-небудь зуби, то шматок сам собою відкуситься, якщо намагатись звільнитись із цієї кістлявої пастки.

— Маншан? Маншан? Немає нікого з таким іменем. Як і з іменем містер Манді, якщо на те пішло. Всі зникли, будьте здорові, бай-бай, щасти. Що стосується того, щоб поставити хлопчика, не можу цього зробити, любий мій, просто не можу. Розумієш, я маю виконати доручення. І дійсно, ви, хлопці, можете вважати, що вам пощастило. Пануванню жаху у вашій місцевості кінець! Ура! Рибак мертвий — вбитий цим хлопчиком просто тут. Насправді, це, безперечно, чудовий хлопчик. — Він ще раз трясе Таєм, стежачи за тим, щоб голова була підведена, не хотілось би йому, щоб кепка впала, о ні.

Його непокоять бджоли. Хто наслав бджіл?

— Мати хлопчика перебуває у психлікарні, — каже чоловік з биткою. Ця біта сяє сильніше, ніж будь-коли, усвідомлює лорд Малшан з дедалі більшим страхом. Тепер він дуже наляканий і страх переходить у злість. Чи можливо таке, що вони заберуть його? Справді, чи можуть