Читати книгу - ""Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб"

Я тицьнула пальцем у чорнильний хрестик:

– Це напевно острів, про який розповідала Жаклін. Той, де знайшли «Ластонію» багато десятиліть тому. Проблема в тому, що він – не точка Х. Мій дім тут, – я вказала на північну півкулю, – і можу гарантувати: мене не везли через пів світу, щоб запхати в міжсвітовий підводний човен. Усе зайняло від п’ятнадцяти хвилин до пів години. Є ідеї, як це пояснити? І… Стривай! Що ти казав про зізнання?!

Рік проігнорував останнє зауваження. Обігнув мене і стрімким кроком попрямував у ту частину човна, де, за словами вченого, працювали експерти.

– Гей! Ти куди?..

Він навіть не озирнувся. Проскочив у двері і швидко заговорив, звертаючись до невидимих мені співрозмовників. Я пішла за ним, але не встигла досягти перегородки, коли шаєр повернувся, несучи невелику згорнуту мапу. Схопив мене за руку і потягнув до стенду.

– Дивись, Аню! – Пришпилив розгорнутий папір на дошку. – Вгадай, де тут точка Х?

Незнайомі континенти і океани… Світ Долінеї? Схоже.

Я вказала на південну півкулю – приблизно в тому місці, де розташовувався острів Керейри у нашому світі.

– Що тут?

– Долінея.

У мене голова пішла обертом! Що за божевілля?! «Ластонія» – ключовий елемент переміщень, жодних сумнівів, але невже вона є одночасно в обох світах?!