Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

— Ти розумієш, наскільки небезпечне твоє бажання? — примружився Кестірон.

— Я розумію, що погодилася летіти з вами, не ставлячи зайвих питань. Розумію, що заприсяглася повернути борг життя. Розумію, що обіцяла допомогу, сама не знаючи в чому. Але час таємниць закінчився. Що раніше ви відкриєте мені правду, то раніше я зможу зрозуміти, чи в змозі вам допомогти. То раніше зможу повернутися в місто, до людей. Там мені буде простіше зустрітися зі своїми друзями. Ми розминулися, і я хочу чекати їх на одному місці, а не носитися по світу на спині дракона.

Дракони перезирнулися. Невже вона їх переконала? Хоч би вийшло!

— Але твої друзі не повинні бути в курсі наших справ. Поклянись, що навіть якщо ви зустрінетеся, ти не станеш їм нічого розповідати.

Ось так умова! Тобто якщо її знайдуть у драконів, вона буде зображати з себе повну дурепу, яка страждає на амнезію? Весело. Але зараз право ходу не на її боці, і не їй встановлювати правила гри.

— Добре. Я згодна.

— Як тільки ти виконаєш умови угоди, ми повернемо тебе назад в те ж місто або в будь-яке інше місце, за твоїм бажанням.

Вже непогано. Риль повеселішала. Думка про повернення гріла серце.

— Що ж, ми готові озвучити тобі обставини нашої угоди. Пам'ятай, відмова не приймається, а будь-яке порушення буде сприйнято як образа.

Риль кивнула, хоча до кінця і не було зрозуміло, що саме дракони вважатимуть за порушення і які санкції застосують за образу. У будь-якому випадку шляху назад немає. Їй не покинути цей світ безкарно, не віддавши борг життя драконам. Якщо тільки вона не захоче відмовитися бути простірником. Тоді можна просто жити майже звичайним життям, забувши про переміщення, навчання, про чужі світи, проклинаючи в душі ящірок, що так недоречно захотіли зловити мага-простірника.

— З самого початку ми знали, що ти маг з іншого світу. Запитаєш як? Запах. Наші легенди кажуть: йдучи в інший світ, ми вмираємо в цьому. Ваші маги завжди пахнуть смертю. Шкода, не зрозумієш. А розповідати, як пахне смерть — даремне заняття.

Що ж, ось і пояснення того, як дракони на неї вийшли. Треба ж… простірники пахнуть смертю. Кому розповісти — не повірять.

Засікти портал не складно. Подібна природна аномалія фіксується будь-яким магом, людина це чи дракон. Все, що залишилося — відправити патрулі до узбережжя, щоб ті обнюхували всіх, хто причалив.

— Повернімося до справи. Рік тому в Сизих горах пропав один з наших. Північне Крило. Я говорив, що найчастіше гине молодняк. Дорослі рідко. І ніколи не пропадають. Перед загибеллю дракон завжди встигає послати прощальний поклик рідним і близьким. Навіть молодняк на це здатний. Але той просто зник, немов розчинився в повітрі. Його Гніздо обнишпорили всі Сизі гори, але так нічого і не знайшли. Потім зник один з Південних. Старійшини насторожилися. Півроку тому пропали відразу двоє — величезна втрата для Гнізда. А пару місяців тому молодий дракон з гнізда Тарлішонів послав поклик допомоги. Він був сильним магом і встиг кинути клич. Коли допомога прийшла до місця нападу, вони застали лише портал, що закривався. У нього спливало тіло мого родича, а портал тримала людина. На жаль, ця тварюка встигла втекти, і удар припав вже по порожньому місцю. Але у нас дуже хороший зір. Дракони змогли розгледіти ось це, — Ластіран перевів дух і кивнув Фестіграну. Він єдиний з всіх не витратив за сьогодні свій магічний резерв. Фестігран махнув рукою, і в повітрі зіткався чіткий малюнок: арка, прикрашена зеленими листками і великими квітами. У центрі арки, повторюючи її контури, висіла веселка, а під нею розривала простір золота блискавка.

З самого дитинства знак просторових магів викликав у Риль захоплення до тремтіння в колінах, до прискореного серцебиття. З цим символом була пов'язана історія всієї її сім'ї. Найкращі і найталановитіші маги йшли в Академію, щоб там в чужих світах представляти і захищати інтереси рідного світу.

Риль теж мріяла рано чи пізно відчути в долонях приємну вагу значка простірника. Арка — як уособлення порталів, які відкривають дорогу в інші світи, квіти і листя — знак миру і життя, веселка — символ багатогранності і різноманітності буття, блискавка… Блискавка мала два значення, з одного боку, вона розривала простір, відкриваючи шлях, з іншого — блискавка була знаком сили, сили магії, сили її світу, що володіє просторовими переміщеннями.

І вже зовсім скоро її мрія повинна здійснитися. На другому курсі маги, пройшовши ініціацію, отримують значки, правда, поки з однією, червоною смугою. Закінчують з трьома — чотирма кольоровими смугами на значку. А у батьків Риль їх цілих шість. Повна веселка — знак вищого мага.

Зазвичай значок непомітний. Навіщо зайвий раз привертати увагу? Але в момент відкриття порталу він, немов маленьке різнобарвне сонечко, переливається всіма кольорами веселки.

Риль прикрила очі, не в силах дивитися на таке рідне і близьке. Але різнокольорові промені семи смуг веселки пробивалися навіть крізь прикриті повіки. Отже, викрадач один зі своїх. Мало того, що він — свій, він — вищий маг.

«Щоб ця тварюка вдавилася викраденими драконами! — вилаялася Риль. — Та-а-ак, — гарячково міркувала вона, — ігри скінчилися. Треба терміново знайти спосіб зв'язатися зі своїми і зловити цього гада. Як шкода, що брат не пішов в силовики!»

Високий, спритний, сильний, з хорошою реакцією — всі знайомі пророкували йому кар'єру бойового мага. Ні, дурень захопився наукою, і тепер весь час проводив у розкопках якихось древніх міст або риючись в архівах. Вдома з книжками не розлучався. Зануда! Але нічого, у батька багато знайомих. Він порадить, до кого звернутися, щоб без промаху витягнути щура з нірки. Шукати зрадника серед своїх — справа непроста.

Значить, зв'язок — першочергове завдання і саме з рідними: найпростіше і найнадійніше, що їй доступно. У своїх вона точно впевнена — серед них викрадача дракона немає.

Зображення згасло. Над кам'яним острівцем повисла тиша, яку порушували лише удари хвиль об каміння. Дракони чекали.

— Він і правда один з нас. Але клянусь, діє поза законом, і в моєму світі він такий же злочинець, як і в вашому.

— Ти повинна його нам видати. Ми будемо судити його за своїми законами.

Хм, загроза. І вельми відчутна. Дракони навряд чи будуть милосердні до мага-відступника, йому загрожує тільки смерть.

— Добре, — погоджується Риль. Вона зараз не в тому становищі, щоб просити за викрадача, до того ж поки