Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

Щоб зв'язок чоловіка з жінкою був по-справжньому захоплюючий, їх повинні поєднувати насолода, спогади чи бажання.
© Нікола де Шамфор
 

- І це Ваш свіжачок? - мою розчаровану міну можна виставляти на конкурс “Найщирішої печалі”.

Увесь цей час Каллісто, що обіперлася на свою тростину, просто стояла, спостерігаючи за моєю реакцією. 

Голодні піраньї! Чому мені здається, що вона з мене глузує…

- Вітаю, - мій купований ангелочок кланяється з якимось неземним виразом обличчя. - Я, Офеліон, сьогодні буду Вашим провідником у світ насолоди….

Він говорить це монотонним серйозним тоном і мене уже рве від сміху.

- Пупупу…Тут без сто грам не розберешся, - я хапаюсь за стілець, щоб встояти. Бо вже підхрюкую. Мадам нервово коситься на мене. А я, здається, ловлю глюки, бо чую не тільки свій сміх.

Дивлячись на нього, я відчуваю себе демоницею. Та й взагалі він… на мене дивиться, мов на Сатану.

- Бл*, та він виглядає більш жінкою, ніж я, - стогну тихо і мадам Каллісто відвертається, приховуючи власний сміх. - І яке у вас земне ім'я? - звертаюсь до нього.

Цей унікум подає голос:

- Я богиня….

- Що?! - я кидаю погляд на мадам. І жартую: - То це не чоловік?! Час від часу не легше….

Я, здається, спітніла.

- Я не належу до якоїсь статі. Я вище… - він зводить до неба руки із фатиновими рукавами.  - Я представляю божественне.

А я в цей момент дивлюсь на його крила.

- І скільки голубів загибло заради Вашої божественості? - кидаю на нього скептичний погляд. І остаточно махаю рукою на це гибле діло.

- Ну, то берете? - уточнює обережно мадам.

А я вже істерично сміюсь, розминаючи скроні пальцями.

- Я, виходить, заплатила за це чудо в пір'ях. Беру, а там життя покаже...

В голові вже сваряться мої особисті демони.

- Бажання він не викликає, хоча мордашка нічогенька і габарити підходять. Може на разок згодиться?

- Безкінечні місяці в морі вимотують, але кидатися на першого ліпшого так собі ідея. Та я і без сексу нормально ще поживу.

- Хочеться шукати ще когось? На це треба час, а за цього Експоната вже навіть вплочено.Та й, може, якщо зняти з нього цей дивакуватий шмот, змити косметику, та й волосся в хвіст зібрати, то вийде нічогенький мужик. Правда, ще доведеться змусити мовчати...

- Чому взагалі це повинно мене хвилювати? Таке відчуття, що я не можу знайти собі партнера в ліжко.

- Подивитись хоч треба. Може хоч там природа не підкачала. Якщо не підійде, то хай гуляє. 

Вирішено. Скину напругу і … на корабель. Хрін з тим русалом! Відпочинок буде не зайвим. Але ніч з ним…

Мене знову пробирає сміх, а мадам вже дзвенькає ключами, запрошуючи йти за нею в виділену на цю ніч кімнату.

- Останнє питання, мадам. Що як я трохи підправлю Вашу богиню? Ну і ніжність… з ним навряд вийде.

Я відчуваю, що якщо він мене вибісить у процесі, то я перерахую йому ребра...

Мадам здвигує плечима:

- Ця ніч повністю Ваша. Головна умова - після… він має бути живий.

Я знову сміюсь.

- Ну затр*хати до смерті… це скоріше по чоловічій частині, - дивлюсь на куплене “чудо” і виправляюсь. - А після нього я точно буду жива і скоріш за все зла…

Мадам відчиняє кімнату і цей “ангелок” першим впливає в середину. Ніяких манер. Я згадую його слова про те, що він не належить до будь-якої статі. 

Зітхаю, і готуючись увійти, бачу як Каллісто нахиляється і промовляє до мене:

- Якщо Ви за ніч виб'єте з нього цю дурню, то я навіть поверну Вам половину суми.

Я підсміююсь.

- Знаєте за таку справу я його за ніч ще й курити і матюкатися навчу, - жартую.

Мадам сміється і пригрожує мені пальцем:

- Тільки щоб був живий!

- Та ображаєте… - розводжу руками.

Що я монстр якийсь?

В цілому ситуація мене веселить. Сундук я кладу в бік кімнати і, беручи у Каллісто ключ, зачиняю нас з “ангелком”.

Сьогодні я особливо зморена. Окрім переживань щодо укладення угоди, додалися очікування, що саме у цьому закладі я зможу знайти втрачене. 

Бо, якщо обрахувати ціну отриманої виручки з м'яса кракена та сплившої з моїх рук здобичі, то ми вийшли в нуль, а такі цифри мені не подобаються. Що ж поробиш…

Офеліон, чи як його там, мовчки нерухомо стоїть посеред кімнати. Ще й дивиться на мене якось зверхньо. Доки я не бачу. Бо коли я повертаюсь до нього він відводить очі, в яких читається страх. Що ж…мені подобається.

Я й не думаю звертати на нього уваги і заходжу оглянути ванну кімнату. 

Мадам добре постаралася. 

Купальня, мабуть, ще більше, аніж сама кімната. Ванну можна спокійно назвати басейном, в якому паром віддає гаряча вода, змішана з якимись пахощами та встелена пелюстками троянд.