read-books.club » Детектив » Секрет, Михайло Небрицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Секрет, Михайло Небрицький"

42
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Секрет" автора Михайло Небрицький. Жанр книги: Детектив. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:

І ось минулого тижня Вербицький повідомив їй, що його дружина полетіла до Єгипту, і що суботнього вечора йому буде дуже самотньо. Бажання шефа тримати їхні «стосунки» в таємниці лише зіграло на її користь. Тому, прийшовши до нього суботнього вечора, Олена взяла ніж і тієї миті, коли він відвернувся, щоб налити їй алкоголю, –встромила лезо в спину свого давнього кривдника. Наступні удари вона наносила з надзвичайним задоволенням, відчуваючи, як його тепла кров ллється по її руці. Вона встромляла ніж знову й знову, навіть тоді, коли Володимир вже не подавав ознак життя. За кожен день, проведений в тому злощасному підвалі. За кожен раз, коли він володів її тілом проти її волі. За кожен уламок її назавжди розбитого життя.

-Яку роль у всьому цьому відігравав Остапенко? – раптом поцікавилась Михайлова.

-Він був добрий до мене.

Олена розповіла, що Євген корінним чином відрізнявся від свого компаньйона. Незважаючи на сувору зовнішність, чоловік мав чутливу душу, й тому вона з часом довірилась йому. Довірилась настільки, що розповіла про справжню натуру Вербицького, чим Остапенко був відверто шокований.

-З тих пір у них і почались конфлікти?

-Так. Євген не міг спокійно перебувати поруч з цією твариною. Кожного разу, дивлячись на нього, він бачив наскрізь його чорну прогнилу душу. Просто Євген такий – він не вміє лицемірити. Але про те, чим я з ним поділилась, він нікому не розповідав, побоюючись підлості з боку Володимира Юрійовича, плюс це зіпсувало б репутацію фірми, яка для нього є такою ж важливою, як і для його компаньйона.

Після вбивства Олена навідалась до Євгена та розповіла про те, що сталось. Той, в свою чергу, наполегливо порадив ні в якому разі не визнавати свою провину та, за можливості, все «звалити» на нього. Вигадати історію, де нібито він погрожував вбити Володимира. Остапенко пообіцяв, що викрутиться завдяки зв'язкам та адвокатам. А от Олені до в’язниці ні в якому разі не можна. Вона й без того вже одного разу була позбавлена волі. Але вона не змогла так просто оббрехати бізнесмена. Максимум, що вона зробила, – підтвердила чутки про те, що вони постійно сварились з Вербицьким.

-Навіщо ви напали на Альону?

-Того вечора я побачила в інтернеті новину про те, що Євгена затримали. Подивилась відео, де його тягнуть до поліцейського автомобіля. Тому вирішила, що якщо буде ще один напад в той час, коли він затриманий і знаходиться у вас, то з нього знімуть звинувачення.

Від почутого у Михайла на лобі з’явились краплі поту.

-Річ у тім, що ми відпустили його того ж вечора, – відзначила Кіра.

-Так, я знаю. Точніше, дізналась вранці, коли він зателефонував до мене та попросив не хвилюватись, але вже було пізно. Я йому навіть не казала, що це я напала на дружину Вербицького.

-А що, якби ви її вбили? – поставив логічне запитання Михайло.

-Ну, то й що? – від почутої відповіді у поліцейських мало не стало дибки волосся. – Вона заслуговує на це. Вона не пройшла через те, через що пройшла я. Вона – та, хто кохає цю свиню, хто дарує йому щастя, й тому має також заплатити за це так само, як і він.

Лісовому не хотілось розповідати про минуле дружини покійного та про те, як вони «познайомились». В цій історії і без того занадто багато бруду, через це деякі моменти краще залишити на розсуд історії.

-Тож навіщо вам обшукувати кабінет Вербицького? – запитала секретарка, оглядаючи документ.

-Насправді, якщо ви уважно прочитаєте, то помітите, що це постанова про обшук вашої квартири, куди ми зараз поїдемо. До того ж я маю страшенне передчуття, що ми знайдемо там знаряддя вбивства, а також чорну куртку з капюшоном, в якій ви скоїли напад на Альону. І я більш ніж впевнений, що на ній залишились сліди крові вашої останньої жертви.

Секретар – професія, яка своєю назвою вже передбачає обов'язок зберігати секрети. Але що робити, якщо кількість секретів перевищує кількість людей, здатних їх зберігати? Адже кожен в цій історії зберігає чийсь секрет: хтось свій, а хтось чужий. Хтось навіть зробив окрему схованку для своїх секретів. Єдине, що об'єднує всіх героїв цієї історії – це те, що врешті-решт всі заплатили свою ціну за збереження таємниць. Євгену Остапенку оголошено звинувачення в приховуванні злочину. Таке ж звинувачення було оголошено й Альоні Вербицькій за замовчування таємниць свого чоловіка. Сам Вербицький заплатив за свої секрети життям, але найбільше втратила Олена, адже її життя вже ніколи не стане таким, яким було раніше. В цій історії немає переможців, а є лише переможені.

Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секрет, Михайло Небрицький», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Секрет, Михайло Небрицький"