Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— І що ж робити?
— Тобі ні чого, — сказав він з посмішкою — Як Славік? Він уже три тижні живе з тобою, а ми його так і не чули.
— Він дуже спокійний. Практично не плаче, трохи пищить і скиглить. І то, коли я забуваю про час і що його пора годувати. Або якщо його пора купати.
За малюком Ніл і Таша пішли сьогодні зі мною. Дитина зустріла мене задоволеною посмішкою. А на моїх колег і друзів відреагувала збентеженням і ховала обличчя в мене на плечі. Я носила його в хіпсеті. Малюк уже добре сидів і цей вид слінгу йому був дозволений.
— Така лапочка, — сказала Наталка з розчуленням і по-особливому подивилася на чоловіка.
Данило ніжно обійняв дружину. Здається, хтось замислюється про дитину. Через місяць мені зателефонували з ясел. Довелося піти забрати племінника. Хтось із малюків захворів, і вони бояться, що тепер усі малюки захворіють. Славко був усе такий же усміхнений і спокійний. Тому я з ним пішла на роботу. Він сидів у хіпситі обличчям вперед і дивився як я працюю за комп'ютером. А я набирала текст однією рукою, а другою грала з його долоньками. Дитина була в захваті від того, що відбувається.
— Тобі б у візок його покласти, йому ж спати іноді потрібно.
— У мене немає візка, — сказала зніяковіло, — я його в переносці ношу.
Коляску мені привезли через годину. Один зі співробітників привіз свою. І мені її віддали. Це була прогулянкова з можливістю розкласти сидіння, і дитина могла в ній спати.
— Нехай у тебе буде, ми вже виросли з неї. Стояла без діла.
— Дякую.
Було дуже ніяково і незвично, що не лають і допомагають. Ще за годину переклала Славка в коляску, він уже був млявий і засинав. І в колясці швидко заснув, кумедно відстовбурчивши попу вгору.
— Я завжди дивуюся, як вони примудряються так спати. У мене обидва сини так спали, у такому віці, — сказав Дмитро, це він привіз мені візок.
— Спасибі за коляску.
— Нема за що, — сказав він з усмішкою.
Він обережно випрямив малюка і вкрив його.
— Тобі не важко з ним?
— Він чудовий і дуже спокійний. Його сестричка спокою нікому не давала. Та й зараз спуску теж не дає.
Дмитро тільки тихо розсміявся.
— Так, маленькі відьмочки дуже активні.
— Дорослі теж, тільки гальма краще працюють. Ясла закрили як мінімум на тиждень.
— Так, дитячий садок із яслами це той ще квест. Вічно хтось хворіє, а вже якщо щось особливо заразне з дитячих хвороб, то всі вдома сидять. Ти постеж за його самопочуттям. Головне, щоб у нього температура не піднялася.
На моє щастя Славко, нічим не заразився. І ходив тепер зі мною на роботу, сидів або в хіпситі, або в колясці. А через місяць уже повернувся в ясла. На роботі трохи зажурилися, без маленького колеги. Він у всіх викликав усмішку. Ще через місяць мені сказали, що я і ще кілька хлопців із відділу будемо брати участь у благодійному вечорі. Я скривилася, бо мені прямим текстом сказали, що треба одягнути вечірню сукню.
— Не піду, — спробувала відмовитися.
— Анжеліко, ти йдеш! — сказав суворо шеф. — Я вже Гілберта викликав, він посидить увечері із сином і забере його із садочка. Тим паче його в садочку вже знають.
— На мені сукні виглядають вельми дико! Я рівна як шпала без усіх жіночих, — показала руками вигини.
— Дівчинка комплексує, — сказав Луї шефу.
— Сукня на Алексі матиме кращий вигляд, ніж на мені.
— Ось вже удружила, — сказав він здивовано — у мене ноги занадто волохаті для сукні, про груди я взагалі мовчу. Тож ти в нас у потрібних місцях не волохата, підеш ти в сукні. І я мовчу про одну деталь, що буде в сукні занадто виділятися.
Я зніяковіла і відчула, як запалали вуха. Алекс усміхнувся невідривно під час відповіді і зараз дивлячись на мене.
— Не хочу. І в мене немає сукні, не було і не буде!
— Сукню тобі вже Наталка підібрала. Потерпиш один вечір.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.