Читати книгу - "Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
На цьому розмова припинилася.
— Це з її подачі мене янголятком називали.
— Хто це?
— Марія Вікторівна, прабабуся Маргорити. Вона дуже сильна відьма, може періодично бачити майбутнє. Їй пропонували жити в середній площині, хоча б, не кажучи вже про верхню. Вона відмовлялася багато разів. Живе і працює в нижній площині. Перевиховує різні кримінальні елементи. І переїжджати в середню площину не хоче, каже там і так забагато відьом на квадратний кілометр.
Після Марії Вікторівни через годину зателефонував брат. Виглядав він не дуже.
— Що сталося?
— Тобі Марія Вікторівна телефонувала?
— Так.
— Тоді ти все знаєш. Але це ще не все. Марго знову вагітна, днями дізналися. І це двійня, і судячи з того, що її поклали одразу на збереження, дівчатка. А в мене душа не на місці, я відчуваю прийдешнє лихо і мені страшно, сестричка.
— Коли ти приїдеш чи мені приїхати за Славком?
— Краще ти, і чим швидше, тим краще. Хоча б він житиме.
— Гіл, я тебе поб'ю за нападницькі думки! З ким Ріра?
— Із тіткою Римою.
— Збирай речі дитині. Я пішла домовлятися за відпустку.
— Дякую, сестричко.
— Запам'ятай, а краще запиши на видному місці. Усе буде добре!
Одразу пішла до шефа. Данило чув розмову з братом і йшов за мною слідом.
— Так-так, що сталося?
— Можна мені взяти відпустку на кілька днів?
Ніл кашлянув.
— Цього мало буде. Краще місяць.
— Колись, — сказав шеф.
— Я заберу племінника собі. Телефонувала його прапрабабуся і попередила про наслідки, якщо дитина там залишиться. І ще Марго вагітна і її поклали на збереження. А оскільки це двійня і дівчатка, то це на більшість терміну.
— Ясно. Хто в неї прабабуся?
— Ястребова Марія Вікторівна.
— Хм. Знаю її. Пропонував їй тут працювати. М'яко послала, чекати іншу не зовсім відьму. Мабуть, це про тебе. Візьмеш місяць, звикнете поки що з дитиною одне до одного. Потім його потрібно буде влаштувати в ясла. Тут є поруч і ясла, і садок. Ніл, гадаю, казати тобі не треба, що ти їдеш із Лікою.
— Коли можна?
— Зараз. Поки затишшя.
— Затишшя зазвичай перед бурею.
Шеф із Данилом переглянулися мовчки. До брата дісталася швидко. Він ходив в обнімку із сином. Потрапивши до мене в руки, дитина усміхнулася.
— Ти все зібрав?
— Так. Там є частина речей на виріст. І пляшечки, і суміш. І трохи підгузків.
— Гіл. Не переживай. За те ви будете до мене часто приїжджати в гості.
Він тільки кивнув і обійняв мене разом із дитиною.
— Ми вже почали вводити прикорм, теж поклав кілька баночок. І на пошту тобі вислав інструкцію з прикорму від педіатра.
— Проводиш?
Брат кивнув.
— А де він спатиме? — запитав Данило.
Ми з Гілбертом переглянулися. Брат узяв кокон і вручив Данилові.
— Можу і звичайне ліжечко дати.
— Думаю, на перший час вистачить. А потім якщо що куплю ліжко.
— Краще я розберу і завтра привезу. Трохи заспокоюся і зможу його розібрати. І якщо щось забув скласти теж завтра після роботи привезу.
Племінник у мене просто золота дитина. Зайвий раз не плаче. Пищить тільки коли голодний або брудний. А з рук я його, і сама майже не спускаю. Гілберт прийшов із дядьком наступного дня. Приніс ліжечко і ще спальне приладдя, і косметику для дитини, пару пачок суміші. Усі необхідні документи малюка і довіреність, що я займаюся його вихованням. І ще кілька годин грав із дитиною, майже не спускаючи з рук. Потім купував і вклав спати.
— Я не зможу щодня приходити, — сказав він із жалем.
— Якщо раз на тиждень, теж буде добре, — сказала йому. — Будете тепер ви мене відвідувати.
Дядько з братом мене обійняли і поїхали до порталу. Було незвично прокидатися вночі годувати малого. Але за тиждень звикла. Читала рекомендації педіатра і вводила племіннику прикорм. Їв він із задоволенням. Через майже два тижні пішла в ясла, дізнаватися за умови прийняття в них. Усе було просто в плані документів, одягу і всяких дрібниць. Залишалося почати залишати дитину спочатку на пару годин, і поступово збільшуючи час.
— У вас чудова дитина, майже не вередує, — сказала вихователька.
Я в перший же день під час подачі документів пояснила, що це мій племінник і хто його батьки і чому він живе тут, а не з ними. Що мене досі дивує, люди тут у верхній площині добріші і немає злої іронії або осуду. Виховую племінника, добре. Його батько з матір'ю живуть у середній площині й не можуть його забрати, ну й добре. Головне, що малюкові з тіткою добре. За тиждень змогли довести час перебування дитини до повного дня. Їх там навіть підгодовували звичайною їжею.
У мене залишався тиждень до кінця відпустки. Коли я вирішила, що час повертатися на роботу. Віднесла Славіка в ясла і пішла в управління. Одразу зайшла до шефа.
— Вирішила вже вийти?
— Так. Славік уже освоївся в яслах, золота дитина, майже не вередує.
— Пощастило. Що ж іди до Ніла. Але справ зараз практично немає.
Данило завантажив паперовою роботою, щоб я влилася в роботу. А коли я все зробила вирішила запитати:
— А незареєстрований портал знайшли?
— Ні. Розумієш, портал залишає магічний слід, нових немає. Є два портали на різні площини і пара вантажних. І спалахи тільки від них.
— А вантажними живі можуть користуватися?
— Так, звісно. Вони вантажні, тому що можуть велику масу пропускати через себе. За документами все чисто, поки тебе не було вже перевірили і перевірили ще раз. Але могли й зачаїтися, а перевірити попередні сесії немає можливості. Відео камер у залах, де портал немає, не виживає там техніка.
— А не в самому залі порталу? З цього залу з порталом один вихід?
Ніл задумав і поліз перевіряти щось у комп'ютері.
— Молодець Ліка, з вантажних є кілька виходів. У цивільному один. Але ні де немає камер, а це дивно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янгол чи Демон, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.