Читати книгу - "Наречена для дракона, Марія Люта"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Твоя дівчина!? Якого Урха ти твориш? - обурилася я. Здавалося б, мені радіти б несподіваному захиснику, адже він справді мене врятував. І не лише фізично! Він поставив під удар репутацію свою і всього роду, взяв на себе відповідальність за те, до чого насправді був непричетний. Для такої заяви потрібно мати значно більше сміливості, навіть героїзму, ніж для простої фізичної розправи над кривдником.
Я була дуже вдячна Моргенштайму, але все в мені протестувало проти вчинку хлопця. І, природно, я не могла не поставити запитання: навіщо йому так ризикувати заради мене, адже ми практично не знайомі?
Франк Теодор Моргенштайм цілком заслужено вважався королем Академії. Він був із багатого роду аристократів, якщо не помиляюся, п'ятим у дереві престолонаслідування. Красивий, навіть дуже - по ньому сохли майже всі дівчата від першого до останнього курсу. До того ж Моргенштайм був розумний і сильний, він лідирував у рейтингу майже з усіх предметів і вважався найкращим магом-бойовиком Академії. Хлопець завжди був у гущі подій, жодна значуща історія не обходилася без його участі. Він був серцеїдом, але й сам регулярно в когось закохувався, постійно беручи участь і перемагаючи в дуелях.
Я з Моргенштаймом перетиналася лише на першому курсі, коли той вирішив прослухати додаткові лекції з цілительства бойових поранень. Ми з ним брали участь в одному спільному проєкті, і на тому наше спілкування закінчилося. Франк був приємним хлопцем, але я завжди намагалася уникати його компанії: не люблю я весь цей галас і популярність. Моргенштайм завжди був розпещений жіночою увагою, навіщо йому я?
- Ти мені давно подобаєшся, - відповів Франк просто, начепивши на обличчя одну зі своїх чарівних усмішок і одночасно створюючи навколо нас двох кокон тиші.
- Що!? - поперхнулась я і засміялася. Я подобаюся Моргенштайму!? Та не може того бути! - Ти жартуєш?
– Хіба? - хлопець насупився і виглядав ображеним, мені ж стало ніяково.
У цей момент постраждалий задира закашлявся і я схилилася над ним. Так, щелепа точно зламана, у цьому немає сумнівів. Але я все ж таки додатково запустила заклинання-діагност - мало що, може ще і його курячі мізки постраждали? Також автоматично встановила додатковий клапан на дихальні шляхи - ще не вистачало, щоб він кров'ю захлинувся ненароком. Ці два заклинання - мої особисті винаходи, до речі, - потребували лише краплі сили. Я ними дуже пишалася.
- То ти серйозно!? - тихо перепитала Моргенштайма. Хоч я і сердилася на хлопця, але не хотілося ненароком зачепити його почуття, він як не як життя мені врятував.
- А що тебе так дивує?
У цей час до нас підійшла бригада чергових цілителів і на повітряних ношах забрала постраждалого першокурсника геть.
- Послухай, - Франк повернув мене до себе. – Мене не цікавить, з ким ти була. Обіцяю, я навіть не спитаю тебе ніколи про це. Я назвуся твоїм нареченим і примушу всіх замовкнути.
- Та невже!? До твого відому, у мене є наречений, - відповіла різкувато. Я розуміла, що треба бути з хлопцем більш привітною, але розгубилася, приголомшена його зізнанням. Мені ніхто раніше так відкрито не заявляв про свої почуття, і я не уявляла, як маю реагувати. Деякі панянки мають вбудований механізм на такі випадки: вони починають мило щебетати і божественно махати віями... Я ж ніби обросла шипами.
- Я знайомий з Річардом. І у вас же були неофіційні заручини.
- Ну то й що? Для нас вони ще й як офіційні!
- Він заручився минулого тижня, Анно, - Моргенштайм відвів погляд, наче почував себе винним.
- Що!? Бути не може! - обурилася я. - Ми з Річардом разом із дитинства, і наші сім'ї благословили нас.
- Анно, отець Річарда вже підписав весільний контракт.
- Річ ніколи не пішов би на таке, - відповіла впевнено.
- Він теж поставив свій підпис.
– Як? Я не вірю...
У мене підкосилися ноги, наче я отримала удар під дих. Чи була я закохана у Річарда? Мабуть, ні. Та й він відчував до мене лише симпатію і повагу. Саме тому я не відчувала особливої вини через те, що втратила невинність. Він би точно зрозумів і прийняв мій вибір. Ми не були романтичною парою закоханих у традиційному розумінні, але ми були близькими друзями і в нас був договір. Річ повністю поділяв мої погляди і не збирався замкнути мене в будинку з дітьми, заявляв, що не обмежуватиме мої бажання і підтримає всі починання та прагнення. Ми могли б бути чудовими партнерами, ми вже ними були! Ми розумілись як ніхто і стояли один за одного горою. Я бачила в Річарді незламну опору... І зараз вона похитнулася.
- Все нормально, Анно? - занепокоївся Франк.
- Так, - я кивнула, потираючи скроні. - Це несподівано. Всього лиш.
- То, може, воно й на краще? Навряд чи він змирився б з твоєю втратою чистоти, не кожен збереже заручини після такої звістки...
Я скипіла. Це вже занадто. Та ким цей Моргенштайм себе уявив!?
- А ти, значить, весь такий благородний, закриєш на все очі і врятуєш мене, ущербну і "нечисту", від злого роду людського, - зашипіла змією, погрозливо звузивши очі і стиснувши кулаки.
- Анно, я не те мав...
— Слухай, Франку. Я тобі дуже вдячна, що врятував мене від того каменя, але все інше - зайве. Я вже якось сама розберуся і захисту твого не потребую!
Я розвернулася на підборах і пішла геть. Почувалася кепсько, але треба було поспішати: до початку пари залишалася рівно хвилина.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена для дракона, Марія Люта», після закриття браузера.