Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

Наступного ранку Кейт сиділа на своєму робочому місці і із шалено калатаючим серцебиттям чекала, поки звільниться її шеф. Годину чекала, другу. Її все не викликали.

Не витримавши його постійної зайнятості, скинула йому смс-повідомлення:

«Мені треба з тобою поговорити. ТЕРМІНОВО!»

Чейз прочитав його та нічого не відповів. Кейт і так була неспокійна через всю цю ситуацію та відсутність розуміння, що робити далі. А тут ще й таке відверте ігнорування. Написала же, що терміново!

Із кожною наступною хвилиною очікування вона шаленіла все більше. Заспокоїтися не вдавалось, хоча вона чесно намагалася тримати себе в руках.

Десь за десять хвилин потому її телефон нарешті дзенькнув повідомленням:

«Зайди»

На той момент Кейт вже дійшла до крайньої стадії кипіння, а тому до кабінету свого шефа вона не зайшла, а буквально влетіла фурією.

По обличчю Чейза одразу було видно, що нічого доброго від неї він вже не чекає.

– Я ненавиджу тебе, недоумок!

– Ми зайшли на друге коло? – пирхнув він у відповідь, зарозуміло поглянувши на неї,  але анітрохи не здивувавшись таким першим словам Кейт. – Наскільки я пам'ятаю ти припинила називати мене недоумком, мудаком та іншими «приємними» епітетами?

– Обставини змінилися! – огризнулася Кейт і жбурнула в нього білим конвертом.

– Що це таке? – спіймавши його, Чейз покрутив в руках і уважно прочитав найменування адресата.

Кейт же вирішила не полегшувати йому життя та нічого не пояснювати. Нехай сам своїми мізками дійде до потрібної думки. Шаленіючи від люті, все ж таки сіла на стілець навпроти та із недобрим задоволенням насолоджувалася зміною емоцій на його обличчі.

Пробігшись поглядом по назві лабораторії, Чейз спочатку здивувався. Розкрив конверт, прочитав. І його брови полізли догори. Потім він насупився і на обличчя наче тінь набігла. Задумався, здавалося, що навіть розгубився. Коли він підняв на Кейт очі, то скоріше нагадував дев'ятирічного хлопчика, який завдав багато шкоди, а зовсім не владного тирана-шефа.

– А ти впевнена?

Кейт повільно видихнула, щоб хоч якось спокійно відповісти.

– Це результати дослідження з лабораторії, а не якогось примітивного тесту на вагітність із аптеки.

Чейз відвів погляд в бік і ще більше похмурнів.

– А ти впевнена, що ця дитина від мене?

Почуте наче в голову вдарило. Звісно, від такого як Чейз можна було очікувати і такі заяви. Але чомусь вона була до цього не готова. Від обурення їй перехопило подих. У скронях сильно застукало, а голову наче сильно стиснули.

– Що??? Як ти смієш? – більше не стала стримувати вона себе і зірвалася на крик. – Хто тобі дав право так мене принижувати?! Я не ти. Я не застрибую на все, що рухається з метою трахнути. І тим паче без засобів запобігання.

– Але того разу… ти їх не використала… – опустивши очі додолу, пробурмотів Чейз собі під ніс.

– Я не використала?? Я? Тобто саме я повинна була подумати про це, коли ти вдерся до мого будинку і зґвалтував мене?

– Я тебе не ґвалтував. – не підводячи очей, тихо заперечив Чейз.

– Який же ти покидьок! –  нестримна лавина емоцій з головою поглинула Кейт і вона з останніх сил трималася, щоб не розплакатися прямо тут. – Як же я тебе ненавиджу! Ненавиджу! – відкинувши стілець, вона вилетіла з кабінету.

Пославши все до біса, стрибнула в свою машину і помчала додому. Але й там не змогла заспокоїтись. Шаленіла та злилася. На себе, Чейза та ситуацію в цілому. Бігала з кута в кут, жбурлялася речами, кричала в порожнечу, била диванну подушку. Легше не ставало. Усі емоції змішалися. Розгубленість через несподівану вагітність, гнів через натяк Чейза, страх перед майбутнім. Напевно, краще було б виплакатися. Але саме сьогодні чомусь сліз не було. Нажаль. Їй би полегшало.