Читати книгу - "Заборони тебе кохати, Ольга Вісмут"

Чую звук блискавки. Відчуваю член Микити. Він просто проводить голівкою по вологих складочках. А я розумію, що якби ми переспали тоді, я б точно це запам’ятала.

За відчуттями він дуже великий.

Опускаю погляд і мої очі округлюються.

Для молодого хлопця досить вагомий агрегат. У мого колишнього був менший. А ця штука точно в мені поміститься?

Підіймаю погляд на Микиту.

Його очі темніють.

Знову дивлюся вниз. Немає нічого сексуальнішого, ніж те, як чоловік проводить по своєму члену рукою, а потім приставляє до моєї промежини.

На мить у мені прокидається страх. Може, зараз я роблю помилку?

Але зупинятись уже не хочу. Начхати. Хай буде, що буде.

Тремчу від збудження.

Микита різким рухом входить у мене.

Я здригаюсь і вигинаюсь.

Він великий. Реально великий.

Настільки, що з очей одразу бризкають сльози.

Стискаю плечі коханця і рвано дихаю.

Микита дає мені кілька секунд перепочинку й починає рухатися. Виходить із мене з відтяжкою і знову входить. До кінця, повільно й тягуче, як поршень.

Охаю, приймаючи його. Знову і знову.

Тепер він не поспішає. Немає тієї жадібності, з якою він мене цілував. Це інше відчуття — неквапливе, солодке, як мед, густе, як патока, із сотнею відтінків смаків та відчуттів.

Підкоряюся йому. Обхоплюю за стегна ногами.

— Гарна, — видихає Микита, дивлячись, як його член входить у мене.

Не розумію, чи це він про мене, чи про мою промежину…

Не важливо.

Важливо, що він усередині. І що робить так, як мені треба.

Він пришвидшується, знову цілує мене.

Ніколи б не подумала, що можу дозволити комусь трахнути мене у власному кабінеті. І вже точно не студенту.

Вигинаюсь у його обіймах.

Стіл ходить ходуном. Микита все сильніше вбивається в мене. Тишу кабінету наповнює наше дихання, стогони та сплески.

Рука Микити на моїх грудях. Пальці стискають чутливий сосок. Усе тіло прострілюють приємні імпульси.
Ще трохи, ще трішечки.

Здається, я прошу це вголос.

Микита прискорює рухи. Вдавлює мене в стіл усією своєю вагою. Мій стогін переходить у крик.

Кричу від задоволення, яке хвилями проходить тілом. Ловлю свій оргазм. Перший за останні пів року. І такий яскравий, що майже забуваю, де перебуваю.

Свідомість відлітає в якийсь космос.

А Микита не припиняє рухи.

Нарешті він зі стогоном завмирає на мені.
Відчуваю пульсацію його члена, яка вторить моїм відчуттям.

Мене наповнює тепло та приємна розслабленість. Наче я щойно скинула вантаж, який тягала на собі весь цей час. Так, мали рацію дівчата. Мені просто треба було розслабитись.

Але наступна думка змушує трохи занервувати.

Чорт! А контрацептиви?

Розплющую очі й ловлю на собі захоплений погляд Микити.

Ой, та начхати. Від одного разу не вагітніють. Уже точно не в тридцять років.

Микита виходить із мене. Судячи з виразу на його обличчі, йому подобається те, що він бачить.

Хлопець ковзає хазяйновитим поглядом по моєму тілу.

Уявляю, який зараз маю вигляд.

Лежу на столі з розсунутими ногами.

Спідниця задерта на талію, блузка валяється десь на підлозі, ліфчик на шиї…

Мені стає трохи зле.

Очманіти. Віддалася на робочому місці. І що тепер робити?

Думки ніяк не хочуть збиратися в купу.

— То що, до мене чи до вас? — чую хрипкий голос Микити.

Переводжу на нього затуманений погляд.

Він зробив мені добре. Я отримала задоволення. Мені хочеться ще.

Хочу відключити зараз голову й віддатися спокусі. На всю ніч.

Але завтра на роботу. Потрібно виспатися.

Здоровий глузд не дає відмовитися. Але так хочеться його відігнати.

— Я викличу таксі, — продовжує Микита, заправляючи сорочку в штани.

Дивлюся, як він одягається. А сама не хочу вставати. Хоча тіло знову наповнює збудження.

Я все ще думаю, як вчинити.

— Не треба, — вирішую зрештою.

Погляд Микити ковзає по моїх розсунутих стегнах.

Ах, так. Треба бодай їх зсунути. А то так і лежу розіп’ятою.

— Думаєте, я не маю грошей на таксі? — усміхається він, помітивши мій рух.

— Нічого не думаю. Я сьогодні машиною, — знизую плечима й сідаю.

Микита хмикає.

— А ви в змозі її вести?

Він дивиться на мої руки.

Вони помітно тремтять…

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно