Читати книгу - "По секрету твоя, Рошаль Шантьє"

Я не хочу розуміти те, що так стрімко відбувається. Я не готова. Як до такого взагалі можна бути готовою? Марк – викладач? Він би сказав мені! Сказав? Для чого? Ми обговорювали будь що тільки не університет. Він аналітик! Фінансовий аналітик. Брехав? Тоді як розуміти про друга – шеф-кухаря?

Не може бути... Моє особисте диво не може перетворитися на лушпиння!

Марк розпливається перед моїми очима, і я розумію, що він не дивиться на мене. Він пройшов до столу, розмовляє зі студентами, усмішка здається трохи нервовою, напевно, вона теж трохи знервований, але я не здатна аналізувати зараз.

— Вибачте, — пошепки чи кричучи, на видиху чи вдиху, нервово чи істерично.

Не можу контролювати себе. Не виходить загнати назад сльози, які впадуть на збліднілі щоки від єдиного змаху вій. Не знаходжу в собі сил залишатися тут, тож піднімаюсь та виходжу з аудиторії. Як швидко? Зараз би мене не наздогнав ягуар. А ось біль, що розповзається отрутою в сонячному сплетінні — стріла Робіна Гуда. Найвлучніша на світі стріла. Так прозаїчно: як одна й та сама людина за різних обставин однією своєю присутністю може зробити мене найщасливішою і найнещаснішою?