Читати книгу - "Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен"

— Можна було й постукати, — зніяковіла я по максимуму.

— Мені подобається, як ти червонієш, — його тиха фраза змусила мене почервоніти ще більше.

— Ти нестерпний, — пробелькотіла я сором'язливо.

— Матір Божа, а ти вмієш дивувати, — Руслан проігнорував моє невдоволення і театрально затулив рота долонею. Він показав пальцем, щоб я покрутилася. І я, ніби безвольна лялька, одразу виконала його прохання. — Слухай, і цицьки у тебе такі офігенні в ньому, і дупа така нічого…

— Фу, годі, йди, — я розлютилася від почутих «компліментів» і ривками виштовхнула зухвалого нахабу з примірочної. Затягнула назад шторку і поспіхом почала знімати комбінезон. Впевнена: це просто пусті слова. Руслан навіть не думає, що каже. Тож нехай іде до своєї білобрисої консультантші і їй розповідає, які у неї цицьки і дупа.

Важко дихаючи, я спробувала звільнитися від гарного вбрання, але блискавку на корсеті як навмисне заклинило. Ще одна спроба розстебнути комбінезон ні до чого не привела. Трохи попихкавши в надії впоратися самій, я зрозуміла, що все безрезультатно. Бігунок не піддавався ні в який бік, намертво застрягши на одному місці.

Просто чудово!

— Руслане, — несміливо покликала його, сподіваючись, що він ще не пішов далеко. Але тиша підказувала протилежне. Я несміливо висунула голову з-за шторки, щоб когось покликати на допомогу, і відразу зустрілася з глузливим поглядом сусіда навпроти. Все ж таки не пішов. Схрестивши руки на грудях, він ледве помітно підняв куточки губ і спитав:

— Потрібна допомога? Не можеш зняти комбез?

Він думки читає, чи що? Вголос я таке не сказала, звичайно, просто мовчки кивнула.

Руслан по-господарськи увійшов у примірочну, і дихати стало важко. Маленьке приміщення немовби ще сильніше зменшилося в розмірах. Чи це сусід просто величезний для жіночої примірочної? Гуркіт удару серця десь у скронях не дозволяв зосередитися, і я боягузливо відвернулася до дзеркала.

Шорсткі пальці торкнулися моєї спини, і я завмерла. Шкіра відразу відгукнулася табуном маршируючих мурашок. Груди здавило, тож я не могла зробити ковток рятівного кисню.

Чому я так на нього реагую? Він просто бабій. Він має цілий гарем легкодоступних дівчат у місті. Таню, візьми себе в руки. 

Намагаючись вгамувати калатаюче серце, я подивилася в дзеркало і у відображенні зустрілася з обважнілим поглядом Руслана. Але це було помилкою. В його янтарних очах спалахнуло справжнє полум'я, і я зніяковіла ще більше. Розімкнула губи, щоб вдихнути повітря, що вмить стало розпеченим.

— Щ-ще довго? — у звичній манері заїкатися через кожне слово запитала я. — Ад-адже подарунок не купила… — пробурмотіла дурну відмазку, відчуваючи, як шкіра просто палає під його пальцями.

— Тобі казали, що ти дуже гарна? — хрипкий шепіт змушував мене безпорадно задихатися.

Що? Мамцю, він і справді це сказав? Або це чергова спроба мене висміяти.

Я скривджено сіпнулася, щоб піти. Я вже була готова попросити допомоги у тієї неприємної білявки, аби не залишатися наодинці з сусідом. Постійно мене бентежить.

Він нестерпний!

— Не смій тікати, — тихий наказ, і я знову в полоні гарячих рук, — і не смій відвертатися. Дивись. Без зайвих слів.

Руслан упіймав мій погляд у відображенні. Ледве помітно посміхнувся і невагомо провів пальцями по моєму обличчі.

— Величезні волошкові очі, акуратний носик, губки, — його пальці ковзнули нижче, — тонка шия, цицьки… кгхм… груди, — сусід пробрався у виріз комбінезону і торкнувся мого загостреного соска. Гарячий шепіт на вухо зводив з розуму, діяв на мене як афродизіак, — і груди шикарні… — прикусивши не боляче мочку вуха, додав Руслан. — Чутливі такі. Животик, попа...

— П-припини, — просипіла, плавлячись від його нахабних дотиків. Голос зрадливо тремтів, видаючи з головою мій стан. Я жадібно вдихала повітря і не могла надихатися.

— Повтори: я красива, — суворо наказав сусід. Його слова долинали як крізь товщу води, але я все ж таки повторила:

— Я… я красива.

— Ще раз.

— Я красива, — впевненіше прошепотіла я.

— Ще раз!

— Я красива! — не стримавшись, я голосно вигукнула.

— Розумничка, і не смій нікому доводити протилежне. Особливо своєму мудаку, — Руслан різко відсторонився, а я похитнулася як п'яна. Мутним поглядом помітила, як він вийшов із примірочної, залишаючи мене в збентежених почуттях.

Зробила глибокий вдих, видих. Знову вдих і ще один видих. І що, чорт забирай, це було? Цей сусід зведе мене з розуму.