Читати книгу - "Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен"

Весь шлях до найближчого магазину ми мовчали. Ні я, ні Руслан не наважувалися перервати цю звідкилясь виниклу безмовність.

Я нервово перебирала пальцями і дивилася кудись убік, не наважуючись заговорити першою. Він уже, мабуть, і сам пошкодував про своє необачне бажання допомогти мені з шопінгом. Та і я молодець. Розревілася, поскаржилася, що мені нічого надіти. А він, як порядна людина, не зміг залишити мене в такому стані одну.

Ех, тільки й вмію, що створювати проблеми оточуючим.

Таксист, наче спеціально, вимкнув радіо, збільшуючи й без того незручну напругу. Лише слинява Дейзі голосно дихала і стрибала по салону, і я кілька разів отримала від неї хвостом по обличчю.

Жахливий невихований собака, і як її можна так любити?

Коли таксі припаркувалося біля модного жіночого бутіка, я важко зітхнула та вийшла з автомобіля. Гучно відбиваючи такт підборами по брукованій доріжці, я покірно попрямувала за сусідом та його величезним вихованцем.

— Прошу, — Руслан відчинив прозорі двері і пропустив мене до маленького приміщення. Кондиціонована прохолода відразу приємно обволокла розпалене тіло.

Не встигла я як слід оглянутись, як до нас назустріч вибігла мініатюрна білявка. З рівною карамельною засмагою і миловидним обличчям без жодної вади. Ні прищика, ні почервоніння. І демонстративно проігнорувавши мене, одразу посміхнулася на всю до Руслана.

— Який милий собачка, але з тваринами до нас не можна.

— Дейзі вихована. Заважати не буде, — блиснувши ідеальними зубами, запевнив її сусід. Він акуратно простягнув руку до бейджика консультанта. — Марія, яке гарне ім'я. Як і Ви загалом. Я пригляну за собакою, не переймайтеся. Вона слухняна, вся в мене.

Я роздратовано закотила очі. Господи, який позер.

— Ну добре, нехай Дейзі залишається, — дівчина ще ширше посміхнулася Руслану, і я всерйоз запереживала, що вона вивихне собі щелепу від зусиль, настільки неприродною виглядала її посмішка. Її біляві кучері колихалися в такт її маленькій голові. Присягаюся, я вже починаю ненавидіти цей колір усією душею! Ну чому мені так щастить на білявок? Спочатку секретарка чоловіка, тепер ось ця липне до Руслана...

Хоча про що я думаю взагалі? Він мені ніхто. Між нами немає нічого. Подобаються сусідові такі дівчата, нехай собі й радіє. Тільки чомусь від цієї думки стало так прикро. Невже я йому зовсім-зовсім не подобаюся? Трохи... Зовсім трішечки?

— Допоможіть підібрати вишукане вбрання для моєї… — Руслан запнувся і швидко додав: — Для моєї подруги. Вона має завтра сяяти на ювілеї батька.

— Оу, подруги, — ковзнувши по мені гидливим поглядом, дівчина ледь не розтеклася калюжкою перед цим сексуальним зухвальцем. Звичайно, не можна упустити такого красеня, — усе підберемо. Ми маємо шикарний вибір для всіх типажів фігур, навіть для таких, нестандартних… — вона спеціально наголосила на останньому слові.

Хотілося відповісти, що вона сама нестандартна. Але я сором'язливо промовчала. Ще показувати якійсь модній фіфі, що мене зачепили її слова.

— Та й чудово. Одразу видно професіонала своєї справи, — Руслан ніби ненароком торкнувся кучерів білявки, і та кокетливо облизала свої пухкі губи і з придихом розсміялася.

Господи, дивитись гидко. Я ледве стрималася, щоб не зітхнути голосно на весь бутік.

Він мені ніхто. Ніхто. І я не маю жодного права його ревнувати.

— Гаразд… — протягнула я тихо, але мій шепіт потонув у заливистому реготі білявки. — Піду я пройдусь, — неквапливо повела плечима і озирнулася, не знаючи, куди ще подіти погляд від цих нахабно фліртуючих голубків.

Поки парочка не могла перестати обсипати одне одного компліментами, я неквапом пройшлася по залі. Ряди рясніли різнокольоровими вбраннями. Сукні, блузки, штани, спідниці... Але мені нічого не подобалося. Все було занадто химерно і позбавлене смаку. Або це у мене просто поганий смак. Не знаю. І без того зіпсований настрій стрімко мчав до позначки нижче нуля.

І навіщо я сюди приперлася?

Я вже хотіла сповістити Руслана, що поїду в інший бутік, як між десятками стильних вішаків помітила білий брючний комбінезон і забула як дихати від краси.

Мамцю, він просто божественний. Нереальний. Бомбезний. Декілька секунд я не могла підібрати епітети, щоб точно описати його вишуканий вигляд. Строгий брючний низ і відкритий корсетний верх, який, я впевнена, вигідно підкреслить мені груди.

Тремтячими від захоплення руками я підхопила комбінезон і швидко побігла в примірочну. Сподіваюся, хоч із розміром вгадала.

Скромна блуза, спідниця, яку я вранці натягла на себе, миттю відлетіли вбік. А комбінезон... Він сів просто ідеально. Мої акуратні груди за допомогою твердого корсета перетворилися на апетитні кульки. Тонка талія, виділена штанями попа... Кожен згин тіла вигідно акцентовано. Невже це я? На мить замилувалася собою у дзеркалі. Ще б зачіску зробити, підфарбувати очі.

Ох, уявляю обличчя Ігоря, коли він мене завтра побачить у цьому.

— Тань, ти там жива? — шторка примірочної різко відчинилася, і я злякано скрикнула. Руслан моментально кинув погляд на виріз вбрання. І я машинально прикрила руками груди і талію. Не хотілося сусідові показуватись у обраному наряді. По-любому зараз мене висміюватиме. Але той, як завжди, натяку не зрозумів і продовжував нахабно вирячуватися на мене.