Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"

Ігнат

З самого ранку якось не залагодилося. Інспектор із пожежної безпеки без попередження прийшов із перевіркою. За клубом я стежив ретельно, тому причепитися немає для чого. Іра дзвонила пару разів. Говорила, що скучила. Я пояснив, що наші постільні стосунки закінчилися. Але по моєму вона ніфіга не зрозуміла.

А ось прихід Мар'яни взагалі був не до речі. Ось нафіга вона приперлася до мене? Що їй треба? Адже щось потрібно! У цьому я певен.

Вона входила до мого кабінету, посміхаючись. Така вульгарна. Накачані губи, коротка червона сукня з глибоким декольте. Напевно, і груди накачені. Коли вона була з Глібом, то виглядала інакше. Гроші роблять свою справу.

- Ігнат, вітаю! Приділи мені кілька хвилин свого часу. Потрібно поговорити! - каже, розтягуючи посмішку на обличчі, а мені стає гидко від цього видовища.

- Вітаю. І що тобі потрібно? Тільки давай швидко, чітко та локанічно! - не хочу з цією гадиною розмовляти, хочу до своєї Білосніжки. Скучив дуже. До своєї особливої.

- Ігнат, слухай. Це стосується нас із Глібом! Допоможи його повернути!

- Що? Повернути? Ти в своєму розумі? Нічого не плутаєш? Із головою все нормально? - підвищую голос від її нахабства.

- Я люблю його. Жити та дихати без нього не можу.

От дає. За дурня мене тримає. Так, все, треба закінчувати цей цирк!

- Значить так, Мар'яно, зараз встаєш і валиш на хрін із мого клубу. Щоб я більше тебе тут і біля Гліба не бачив. Інакше буде погано. Повір, дуже погано. Я ясно висловився.

- Що Ігнат? І ти піддався чарам цієї тварі, Христини? Чим вона вас зачарувала? Чи ви на пару з Глібом із нею спите?

- Послухай ти, повія, - не стримуючись, хапаю цю гадину за лікоть, тягну до виходу, - якщо не підеш добровільно, то тебе винесуть уперед ногами. А хочеш, закопаю тебе у бетоні. Хочеш? Чого мовчиш?

Вона замовкла, від шоку і злості вся тремтить, сльози течуть, дивиться вовком на мене. Тільки нехай зараз щось скаже, накажу своїм хлопцям пустити її до секс туру. Пацани молоді, голодні. Швидко перетворять її на не таку вже гарну. Викинув її в коридор, вона впала на коліна, я мовчки розвернувся і зачинив двері кабінету. Почув, що вона підвелася і пішла. Так, все, до своєї красивої треба їхати. Вона моє заспокоєння.

Приїжджаю до кафе, Єви в залі немає, значить у кабінеті, мій улюблений трудоголік. Підходжу до дверей, чую розмову. Моя Єва та чоловік. Та що таке? Другий раз приїжджаю і знову та сама фігня. Та скільки ж в неї шанувальників. Вирішаю послухати, втрутиться завжди встигну.

- Максе, ти хороший, дуже гарний. Але я до тебе нічого не відчуваю. Ти ж розумієш? - голос Єви. Цікаво!

- Єво, я все розумію. Бачив вас із тим хлопцем. Ти на нього так ніжно дивилася, на мене ти так ніколи не дивилася. Єва, послухай, не перебивай. Ти ж знаєш, що я люблю тебе, але заважати не буду, поважаю твій вибір, тому я звільняюся. Чесно, без образ, так краще буде. Та й мені роботу у Києві запропонували. Ти тільки скажи чесно? Ти його кохаєш?

А це вже цікаво? Що вона відповість? До речі, а хлопець то нормальний. Все зрозумів.

-Так, Макс люблю. Дуже люблю. І сподіваюся, у нас все буде добре і я не помилилася.

Любить отже! Ні,  Білосніжка, ти не помилилася, і я зроблю все для того, щоб ти повірила мені. Далі не слухаю їхньої розмови, стукаю у двері.

- Так! - каже Єва.

Відчиняю двері, бачу в її очах знову страх. Заспокойся, дівчинко, лаяти не буду, але трохи познущаюся.

- Привіт, зайнята? Я потім заїду. - розгортаюся, вдаю, що йду.

- Ні, ми вже закінчили. Всього найкращого Макс. 

Пропускаю Максима в дверях, захожу в кабінет. Ну, Єво, готуйся. 

- Чуєш, Білосніжка, я вже вдруге застаю тебе в кабінеті з чоловіками. Мені що, охорону треба поставити біля твоїх дверей? Чи тебе вдома зачинити? А? Відповідай? - трішки гарчу. Нехай понервує. 

- Ігнат, не ревнуй. І взагалі, - замовкає. Що рідна, слів бракує. Несподівано. 

- Що, взагалі? Продовжуй? 

- Будеш на мене кричати, вдарю. І не подивлюся, що менше за тебе. І якщо тобі так буде спокійніше, то постав цю чортову охорону, можеш навіть камери відеоспостереження у моєму кабінеті встановити... - замовкає, зрозумівши що тільки-но вона сказала.

- Камеру? Да залюбки, тільки... , - я замовк тому, що моя фантазія видала дуже цікаві картинки

- Тільки що? Про стриптиз замислився? Чи, про що ти там подумав ще? - язвить, гордо задерши підборіддя.

- Тобі справді цікаво про що я подумав? Я можу розповісти тобі. Питання лише, чи ти готова це почути? І втілити у реальність? - з глузуванням кажу, пробач рідна, сама напросилась. Спочатку вона просто стояла посередині кімнати, зараз же підійшла до свого столу спиною, уперлася попою об край, руки схрестила на грудях.  На ній сьогодні синя блузка без рукавів та чорна спідниця олівець. Цікаво на ній колготи чи панчохи? Красива зараза. Стоїть, провокує мене.

- А ти розкажи мені про свою фантазію, тоді й подивимося чи готова я.