Читати книгу - "Війна з саламандрами, Карел"

- Ні, нема нічого, любонько,- заспокоїв її Ейб; він насилу стримався, щоб пе поцілувати того місця над коліном, яке стурбовано терла рукою любонька.

- Ой, яке воно холодне було! Бр-р-р! - поскаржилась Лі.

- Ви загубили перлину, міс,- сказав один із матросів і подав їй кульку, яку підняв з піску.

- Боже! Ейбе! - скрикнула міс Лі.- Вони знову приносили мені перли! Ідіть сюди шукати перлів! Тут повно перлів, що ці бідолашечки нанесли! Правда, вони чарівні, Фреде? І ось перлина! І ось!

Три ліхтарики спрямували світляні кружала на землю.

- Я знайшов одну! Величезну!

- Це моя! - гукнула любонька Лі.

- Фреде,- крижаним топом покликала Джуді.

- Зараз,- озвався Фред, що лазив по піску рачки.

- Фреде, я хочу вернутись на яхту!

- Хай тебе хтось відвезе,- заклопотано порадив Фред.- Сто чортів, оце номер!

Троє чоловіків і міс Лі й далі повзали по піску, немов великі світляки.

- Ось іще три перлини,- озвався капітан.

- Покажіть, покажіть,- у захваті завищала Лі й навколішки метнулась до нього. В ту мить спалахнув магній і заскрекотів кіноапарат.

- Ну, все, ви вже на плівці,- мстиво оголосила Джуді.- Буде сенсаційний знімок для газет. «Компанія американців шукає перлів!». «Морські ящери кидають перлами в людей!»

Фред сів.

- Їй же богу, Джуді правду каже. Це треба пустити в газети!

Сіла й Лі.

- Джуді, ти золото! Зніми нас іще раз, тільки спереду!

- Так ти багато втратила б, рибонько,- відказала Джуді.

- Шукаймо, шукаймо! - нагадав містер Ейб.- Приплив починається!

У темряві над водою ворухнулася чорна тінь.

- Он! Он! - вереснула Лі.

Три ліхтарики обернулись у той бік. Але там була тільки Грета, що повзала на колінах і шукала помацки перлів.

Лі держала на колінах капітанів кашкет із двадцять однією перлиною. Ейб наливав, а Джуді крутила грамофон. Над вічним шумом моря простилалась безкрая зоряна ніч.

- То який же дамо заголовок? - допитувався Фред.- «Дочка промисловця з Мілуокі знімає на плівку викопних плазунів».

- «Допотопні ящери вшановують красу і юність»,- поетично запропонував Ейб.

- «Яхта «Глорія Пікфорд» відкриває невідомі створіння»,- порадив капітан.- Або «Загадка острова Тахуара».

- Це тільки підзаголовок,- заперечив Фред.- У заголовку має бути сказано більше.

- А може, так: «Фред-бейсболіст б’ється зі страховищами»,- озвалася Джуді.- Фред був просто чудовий, коли кинувся на них. Якби ж тільки на плівці воно гарно вийшло!

Капітан прокашлявся:

- Я кинувся на них перший, міс Джуді; але то байдуже. Я гадаю, що заголовок повинен звучати по-науковому. Строго і... ну, одно слово, по-науковому. «Антелювіальна фауна на тихоокеанському острові».

- Антедувіальна,- поправив його Фред.- Ні, антевідуальна. От чорт, як же воно. Антиледувіальна. Антелідувіальна. Ні, це не годиться. Треба придумати якийсь простіший заголовок, щоб кожен міг вимовити. Ну, Джуді, ти ж у нас розумниця!

- Антедилювіальна,- підказала Джуді.

Фред покрутив головою:

- Занадто довге. Довше, ніж ті почвари разом із хвостом. Заголовок повинен бути короткий. Але Джуді - це ж золото, правда? Скажіть, капітане, хіба вона не чудо?

- Так,- погодився капітан.- Чудова дівчина.

- Ви молодець, капітане,- вдячно сказав молодий атлет.- Наш капітан - молодчага. Але «антелювіальна фауна» - це дурниця. Це не заголовок для газети. Краще вже «Закохані на острові перлів» або що.

- «Тритони обсипають перлами Білу Лілею»! - вигукнув Ейб.- «Данина Посейдонового царства»! «Нова Афродіта»!

- Дурниці! - запально відрубав Фред.- Ніяких тритонів ніколи не було. Це науково доведено. І ніякої Афродіти теж не було, правда, Джуді? «Сутичка людей із первісними ящерами!», «Відважний капітан атакує допотопних страховищ!» Треба, щоб заголовок кричав, розумієш?

- Екстрений випуск! - галасував Ейб.- «Морські страховища нападають на кіноартистку! Sex appeal 71 новочасної жінки перемагає первісних ящерів! Вимерлим плазунам до смаку блондинки!»

- Ейбе,- озвалася любонька Лі.- У мене така ідея...

- Яка?

- Для кінофільму. Розкішна картина була б. Уяви собі, що я купаюсь на морському березі...

- Цей купальник тобі страшенно личить, Лі,- квапливо перебив Ейб.

- Правда? А тритони закохались у мене й забрали мене на дно моря. І я там стала їхньою царицею.

- На дні морському?

- Авжеж, під водою. В їхньому таємному царстві, розумієш? Адже в них там є міста і взагалі все.

- Любонько, таж ти б там потонула!

- Не бійся, я вмію плавати,- безтурботно сказала любонька Лі.- Я б тільки раз на день випливала на берег надихатись повітрям.- Лі зобразила дихальні вправи, здіймаючи груди і плавно рухаючи руками.- Отак, бачиш? А на березі в мене закохався б... ну, скажімо, молодий рибалка. А я в нього. Нестямно,- зітхнула любонька.- Розумієш, він був би такий вродливий і дужий. А тритони захотіли б його втопити, але я б його врятувала й пішла б із ним до його хатини. А тритони взяли б нас там у облогу. Ну, а тоді вже з’явилися б ви й урятували нас.

- Лі,- поважно промовив Фред.- Це така нісенітниця, що, їй-богу, з неї може щось вийти. Не я буду, коли старий Джес Леб не зробить із цього сенсаційної картини.

Фред мав рацію: з цього справді свого часу вийшов сенсаційний фільм виробництва кінокомпанії «Джес Леб Пікчерз» із міс Лілі Веллі в головній ролі; крім того, в ньому знімалося шістсот нереїд, один Нептун і дванадцять тисяч статистів, загримованих під усіляких допотопних ящерів. Та перше ніж це відбулося, спливло чимало води й сталось чимало подій, а саме:

1. Захоплена тварина, поміщена в ванну при каюті міс Лі, два дні викликала жвавий інтерес усієї компанії; на третій день вона перестала рухатись, і міс Лі заявила, що бідолашечці тоскно; на четвертий вона почала смердіти, і її довелось викинути в напіврозкладеному стані.

2. З кадрів, знятих на березі лагуни, придатними виявились лише два. На одному любонька Лі перелякана присіла навпочіпки й одчайдушно відмахувалась руками від