Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

Спайк коротко кивнув — не як охоронець, а скоріше як партнер, що прийняв вибір свого підопічного. Потім розвернувся і впевнено рушив до виходу, а Дарк пішов слідом.

Підсумувавши необхідні покупки, вони вирушили до Торгової гільдії. Спайк, добре знаючи місцеві ціни, швидко зорієнтувався в потребах і, не витрачаючи часу даремно, допоміг з короткою реєстрацією. Після цього вони подали запит на позику — п’ятнадцять золотих монет.

— З поручительством королеви, — озвався працівник гільдії, переглянувши документи, — стандартна ставка для вас буде лише п’ять відсотків річних.

Дарк нічого не сказав, лише кивнув, але в його голові вже крутилося запитання: чи дійсно мені була потрібна та книга?.. «Повний каталог алхімічних трав» коштував як третина всієї суми, і хоч Спайк зауважив, що це задорого — особливо враховуючи, що в академії є повна бібліотека — Дарк наполіг на своєму.

Але зараз, дивлячись на остаточну суму, яку доведеться повернути, він уперше відчув певний тиск. Незначний, але помітний. Йому не подобалось бути винним — навіть якщо умови були напрочуд вигідні.

Добре. Це мені потрібно. Я зроблю з цього користь, — подумки втішив себе Дарк і розписався на підтвердженні.

Спайк не повів Дарка тими вулицями, де життя вирувало на повну силу. Там, де магазини з блискучими вивісками, охайними вітринами і демонстративно привітними продавцями заманювали кожного, хто мав монету в кишені. Дарк мимоволі кинув погляд на один із таких — вітрина аж світилася чистотою, а товари зводили з розуму своєю красою. Але Спайк не зупинився, навіть не глянув.

Навпаки — він упевнено звернув у вузький провулок, що межував з торговим районом. Дарк злегка здивувався:

— Ем… ти впевнений, що тут є магазини?

Виявилось, що так. Але зовсім не такі, як на головній вулиці. Маленькі крамниці, часто прямо у пристройках до будинків торговців. Тут не було глянцю й блиску — товари лежали в купах, як ніби лише продавець сам знав, що де знаходиться. В повітрі пахло пилом, деревом, шкірою і старим текстилем. Але цінники приємно дивували.

Якість, як не дивно, не надто поступалась «пафосним» магазинам, зате ціни — в рази нижчі. Вибір, щоправда, був скромнішим, але все необхідне знаходилось швидко.

Вони обрали льняну сорочку й штани, шість комплектів білизни, не дорогий шкіряний плащ з капюшоном і пару низьких шкіряних черевиків. Спайк не просто допомагав, він торгувався — впевнено, спокійно, із знанням справи. Деякі продавці посміхались йому, перекидались кількома жартами, явно знаючи його не перший рік.

— Ти часто тут буваєш? — спитав Дарк.

— Іноді. — відповів Спайк, не обертаючись.

Дарк не сказав цього вголос, але подумки визнав: добре, що я не пішов сам — вже б залишив половину позики на перших блискучих черевиках.

Пройшли ще трохи глибше провулком. Лавки ставали рідшими, мовчазнішими. На одній з них висіла стара, потріскана вивіска — «Магічні товари».

Всередині було тихо, темно і трохи пахло пилом і старим деревом. Чомусь одразу згадався магазин відьми в селищі. Тільки тут не було ні трав, ні флаконів, ні вітрин. Лише прилавок і продавець, що сидів за ним, з вигляду — звичайний дід, який чи то дивитися тобі в душу, чи то просто дрімає з розплющеними очима.

Продавець раптом ожив, наче натиснули на приховану кнопку:

— О, клієнти. Чим можу допомогти? Не зважайте, що нічого не виставлено. Якось один хлопець вкрав один товар — будинок спалив. З того часу — все в коморі. Безпека перш за все, — заговорив швидко, наче боявся, що його зараз переб’ють.

Спайк коротко назвав потрібне:

— Паличка — вільха з сапфіром. Каталог трав.

Старий одразу зник у темному проході за прилавком. Було чути, як він щось зсуває, грюкає ящиками. Дарк тим часом мовчки розглядав пусту кімнату.

Тільки пил та павутина.

Продавець повернувся швидко — дві речі в руках. Паличка — тонка, темна, з легким блиском сапфіру на кінці. Книга — обʼємна, обшита жорсткою темно-зеленою тканиною. Все — бездоганно чисте, охайне.

Схоже, до товару він ставиться професіонально.

— Може, ще щось? Зілля є. Замовник не прийшов, от термін придатності минає. Віддам за півціни, — не вгавав продавець.

— Ні, дякую. — коротко кинув Спайк.

— Як хочете. Доброї дороги.

Коли вийшли з лавки, Дарк ще раз глянув на книгу в руках.

Каталог трав. Мабуть, єдина книга, яку я не хочу кидати в кут після першого прочитання. Ну що ж, борг — це неприємно, але користі має бути достатньо.

Завдяки навичкам торгівлі Спайка і його знанню місць, вони зекономили більше, ніж Дарк очікував. Після всіх покупок залишилось дві золоті монети і кілька срібних.

Вони вже прямували до відділення гільдії магів, коли Дарк заговорив:

— Можна ще на меч глянути?

Спайк не спинився, але злегка повернув голову.

— Навіщо?

— Не хочу покладатись тільки на магію.

Голос Дарка був рівний, але всередині — тверда впевненість.