Читати книгу - "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "

— На добраніч.

    Зранку батько повів нас з сестрою вперше на ринок. Мені було цікаво подивитися й на інших створінь, які жили в цьому світі. 

    Ринок був доволі великим, рахуючи ще й те, що на ньому було декілька вулиць, які розтягнулися як мінімум в декілька кілометрів. Істоти торгували різними товарами - хто спеціальним одягом, хто їжею, хто іншими якимись дрібницями, які могли допомогти або в домі, або на городі. Деякі навіть продавали зброю й броню. Я зупинився біля одного з таких прилавків, роздивляючись блискучі речі.

    Деякі броня й зброя були зроблені з золота, яке, схоже, тут явно було не в дефіциті. Деякі з дивного синього матеріалу.

— З чого зроблена ця броня? - Запитав я у продавця, поглядом вказуючи на ту, яка була синього кольору.

— Радикал. Досить складно пробити.

    Кивнувши головою, ніби все зрозумів, я пішов далі, поспішаючи, щоб встигнути за батьком. При цьому я продовжував розглядати товари на прилавках.

    Ось на прилавку лежать саджанці різних рослин і дерев в том числі. Деякі з них були схожі на звичайні, людські, деякі зовсім не схожі. Наприклад, оці жовті, схожі чимось на золото. Або ці темно-рожеві, які відливають трохи червоним. Ніколи не бачив настільки яскравих кольорів.

   Деякі з гілок ялинок ніби трохи підсвічувалися синіми кольорами. Деякі тикви були дуже великим - настільки великим, що могли по розмірах змагатися з одноповерховими двоножачими будинками.

   Коли я нарешті підійшов до батька, побачив, що він вже розраховувався за якийсь товар. По запаху було схоже, що то була риба, хоча на прилавку її не було.

— Гарного дня. - Промовив продавець, і батько пішов далі купувати потрібні речі.

— Дай будь ласка список. - Попросив він у Розрази, й та простягнула йому невеличкий листок, де були написані потрібні продукти.

    Через декілька секунд сестра спеціально відстала від нього, потягнувши мене до себе, щоб і я теж трохи відірвався від нього.

— Я придумала, як ми можемо повернутися назад. - Тихо мовила сестра, нахилившись до мене. - Ми можемо створити свій власний портал назад додому.

— Ти гадаєш, що це справді спрацює? - Так само тихо запитав я.

— Так. Тільки залишилося на камінні викарбувати потрібні символи, і дочекатися, коли він активується.

— Ти жартуєш? Я не пам'ятаю навіть більшість тих символів, які були написані на камінні ще у реальному житті, а ти вже таке кажеш.

— Добре, тоді думай теж, як нам звідси вибратися! - Засичала сестра, й далі ми йшли мовчки, думаючи про своє.