Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

1

Поліція та працівники швидкої допомоги окупували місце трагедії, огородивши його від сторонніх очей. В очікуванні їхнього висновку студенти другого і третього курсу сиділи в холі гуртожитку і не мали права розходитися. Іноді чулися їхні перешіптування про Філіпа Вяземського - студента другого курсу, якого знайшли в одній із кабінок туалету мертвим.

Слова поліції підтвердили здогадки більшості присутніх і в подальших розслідуваннях не було сенсу. Порізані вени й безліч давно загоєних шрамів на тілі доводили факт самогубства. Тому збори закінчилися і підлітків розігнали по кімнатах.

Їхні затуманені алкоголем голови насилу сприймали будь-яку інформацію, і ймовірно, деякі з них на ранок навіть не згадають про те, що трапилося. Але тільки не троє друзів Філіпа.

- Чому він це зробив? Чому... - ридала Лєра, витираючи обличчя зім'ятою серветкою, яка давно втратила здатність вбирати сльози.

Вони повільно йшли коридором, ніби в тумані. Реальність здавалася абсурдною і далекою. Після таких потрясінь було важко зібрати думки й тверезо оцінити ситуацію. Будь-яка версія виглядала правдоподібною, навіть та, в яку вони не хотіли вірити.

- У нього було достатньо причин, - розмірковував Коля. - І якась його доконала.

Лєра кивнула, її плечі здригалися від безсилля, а сльози продовжували литися, змиваючи рештки макіяжу. Вона більше не звертала уваги на те, як виглядає - все, що мало значення, це біль втрати.

- Ми ж бачили, в якому стані він був, - вона сповільнила крок. - І нічого не зробили.

Влад, котрий ішов попереду, різко загальмував:

- Що ж ти сама за ним не пригледіла? Весь вечір зі своїм коханим переписувалася, а за Філа забула.

- Я не думала, що так вийде... все було нормально. Він обіцяв мені щось розповісти, але не встиг. Чому?

- Тому що його вбили, - Влад зупинився біля кімнати дівчат і відчинив двері. - Філ нізащо не позбавив би себе можливості поговорити з моєю сестричкою.

Влад за звичкою увірвався в кімнату сестри. Його погляд і сам того не бажаючи, зустрівся з незнайомкою, крик якої досі гримів у вухах. Тепер кожна її поява викликала дурні асоціації - нікуди від них не дітися.

Вона розбирала ліжко, а їхня раптова поява змусила здригнутися. З ковдрою в руках вона роздивлялася похмурі обличчя юнаків і випадково забула, які слова треба говорити. Розгубилася.

Іншим вистачило одного погляду на неї, щоб втратити інтерес. Дівчина була невисокого зросту, з довгим чорним волоссям, що спадало рівними пасмами на плечі. Одягнена в шовкові шорти й футболку замість піжами. За інших обставин вони, можливо, були б більш привітні з новою одногрупницею, але не в день, коли загинув їхній друг.

- Привіт, - невпевнено почала вона. - Я в курсі, що трапилося і це...

- Не зараз, - грубо вирвалося у Влада.

Дівчина рефлекторно кивнула і повернулася до своїх справ, у той момент, коли троє друзів сіли на велике ліжко Лєри, зроблене з двох звичайних, і продовжили розмову. Хоча мовчання, що повисло між ними, здавалося глибшим за будь-які слова.

- Ну і ну, відсвяткували перше вересня, - видихнув Коля.

Він відкинувся на ліжко і, дивлячись у стелю, почав згадувати минулий вечір - з моменту їхніх зборів і закінчуючи приїздом поліції. Спочатку нічого не віщувало біди: студенти з поверху зібралися на честь свята випити та налагодити контакт. Подібно до кожного свята, вони розташувалися на кухні та в найближчих кімнатах. Туалет знаходиться зовсім поруч, у коридорі завжди були люди й дивно, що з двадцяти присутніх ніхто нічого не помітив.

Слова Влада розкручували нову версію подій. Навіть якщо це справді вбивство, кому знадобилося вбивати звичайного студента? Навіщо?

Ці питання не давали Колі спокою. Всі довкола вірили в самогубство, не бажаючи заглиблюватися в деталі, але його це бісило. Він не міг змиритися з тим, що люди готові прийняти найпростішу версію, не докопавшись до істини.

Зараз їм залишалося тільки чекати додаткової перевірки від поліції та сподіватися на правду. Така думка відвідала трьох друзів одночасно. Але вони не знали, яка правда для них гірша. Будь це вбивство чи самогубство?

- Коляне, ти йдеш? - голос Влада вліз в його думки. - Чи будеш із Лєрою спати?

- А? - сіпнувся Коля. - Так, іду.

Він піднявся і помітив, що Лєра згорнулася калачиком на краю ліжка та уткнулася носом у подушку. Зараз краще піти й залишити її саму. Їм усім зараз краще побути на самоті.

2

Аня прокинулася задовго до початку занять. Тиша гуртожитку здавалась незвичною - майже нереальною після гучного минулого вечора. Її сон був неглибоким, тривожним, і це давало про себе знати важким поглядом у дзеркалі. Вона одягнула джинси та білу блузку; особливу увагу приділила своєму кучерявому волоссю, яке ретельно вирівнювала кожного ранку.

Поки крутилася біля дзеркала, почувся різкий стукіт. Не встигла Аня зреагувати, як двері з гуркотом влетіли в шафу, а в кімнату увірвалися двоє хлопців, яких вона бачила вчора. Обидва високі, здавалося б, з бездоганними рисами обличчя, також витріщалися на неї.