Читати книгу - "Я і я, Сінторас Ватерлей"

Записка

«Будь ласка, потурбуйся про мою, як ти її називаєш, крамницю, поки я не повернуся».

Роджер викинув розірвав та викинув записку свого двійника у смітник у своїй квартирі.

— Я розумію, що в тебе поганий настрій, проте мені цікаво що сталося з імператором, — сказала Марія.

— У тебе є уміння ведення продуктової лавки? — спитав у неї Роджер.

— Звучить, як багато праці, потрібно підтримувати приміщення чистим, дивитись за злодюжками, проводити інвентаризацію та після цього ти ще повинен заробити.

— Ага, ти мала крамницю?

— У мене були знайомі, що розорилися на кав’ярні.

— Гаразд, власник крамниці казав, що у крамниці справи не дуже тому, потрібно розв’язати проблеми низького доходу, о можливо мені влаштуватися працювати на вихідних? А, ну точно. Чому б тоді не замовити більше продуктів, дізнатися, які споживають найбільше, виставити рекламу на білбордах?

— Можливо варто переглянути витрати.

Будні у крамниці. Зайшов перший покупець.

— У вас є косметика?

— Ні, попередній власник вважав, що варто лишатися собою

— Гаразд.

— Де бухло?

— Стоїть перед вами.

— Уявіть собі, мене роблять продавчинею у фірмі мого батька, звучить прикольно, хоч комбікорми не те, про що я мріяла усе життя, я справді хотіла б заробити грошей.

— О, то ви святкуєте?

— Ні, перший день був жахливий, я виблювала через перенапруження та плакала по дорозі сюди, щасливо.

— Гаразд, вам також щасливо.

Зайшов інший покупець.

— Було б весело, якби соціальна роль виявлялася з народження.

— Уміння змінювати сферу праці це благодать, а не прокляття.

Зайшов останній на сьогодні покупець.

— О, привіт, Роджере, ти організуєш свято нашого дня народження?

— Скільки людей прийде? — приховавши здивування, поцікавився Роджер.

— Як зазвичай, десь сотні дві.

— Скільки?! Кхм. А де буде відбуватися подія?

— Я згоден з будь-чим, якщо ти згоден.

— Чарівно. А як звати іменинника?

— З яких пір тебе це цікавить?

— Ха, ви праві. Як ви святкували минулого разу?

— Ти орендував тигра та я щасливо завів собі кількох багатих знайомих.

«Щоб Роджер усрався, куди він взагалі зник?»

— А, як зазвичай, аванс тридцять тисяч. Останнє свято принесло мені стільки грошей, я все ще щасливо дружу з іншими виробниками, що напідпитку пообіцяли мені знижки на товари.

Роджер закрив крамницю та почав організовувати свято

Наступного дня він скаржився своїй гості.

— У мене в підвалі з’явився невідомий культ.

— Це ті, що мають такі дрібненькі миленькі пропуски?

— Ти учасниця, Марино? Що важливіше, яким чином вони вирішують, кого впустять?

— Ну, коли ти обіцяєш їм почати зустрічатися, то вони стануть такими погідливими. А ти хочеш їх розвалити зсередини чи допомогти їм в ритуалі? Бо, вони не збираються використовувати жертвоприношення. О, так ти хочеш почати читати «Єресь Гора» разом зі мною?

— Там 65 книг, я не маю сил почати таку серію.

— Поки не дочитаєш іншу?

— Так, поки я не прочитаю іншу.

«Гаразд, я зайду привітаюся», — вирішив Роджер.

— О, не забудь пароль «бабка», вони не приносять людей в жертву, проте вони не дуже раді гостям, яких вони не знають.

— Нічого, якщо я розкажу їм про те, що тобі подобається і де тебе можна запросити на побачення?

— Звучить класно, поцікався чи хтось з них хоче сходити увечері на танці.

У підвалі квартири.

— Бабка.

— Ти той друг Марії? — сказала людина вдягнена у чорну робу, — Що ти такого робиш, що вона зустрічається з тобою?

— Проведи кілька років навчаючись з дівчатами та не намагайся переспати з ними.

— Ага, то що саме зацікавило вас у нашому культі, ви хочете взяти участь в призові створінь з іншого світу?

— А ви впевнені, що в них не буде хвороб з інших світів? А ви впевнені, що воно не розкаже вам шлях до своєї цивілізації?

— Ми підемо на ризик, — сказала людина у червоній робі.

— Я прийшов, щоб привітатися з новими сусідами. Часто ви тут збираєтеся?

— Хочеш донести?

— Я взагалі-то думав принести кави.

— О, кава звучить класно, я буду радий, — сказав третій культист.

Провівши приємно вечір та поцікавившись їхньою літературою. Це був чарівний вечір.

— Я завів нових знайомих. Який приємний вечір.

Наступного ранку.

— Ні, ідея була паскудною, мені вистачає знайомих, варто перестати отримувати нових.

Розділ 3

Як проходило свято.

— Сподіваюся тут усі помістяться, — сказав один з гостей.

— Ага, це приміщення раніше використовувалося як стадіон для тенісу та справи йдуть не дуже, вони просили не ригати на газон, — сказав Роджер.

— А буде тигр?

— Ні тигра не буде, тому не покидайте замкнені приміщення, поки служба контролю за тваринами не повідомить місто.Сусідні стадіони вільні для гри, а по сусідству є ринг, якщо якісь гості не поладять один з одним

«Ще я найняв клінінгову фірму, проте гостям я про це не скажу», — думав Роджер.

— Що з приводу музики?

— Під неї можна танцювати.

— Прекрасно, а що ми будемо їсти?

— Відчепися, настільні ігри лежать у тій коробці, а тут є кілька підсобок, якщо хтось захоче душевні п’яні розмови.

— Звісно, саме це вони й будуть робити у темних приміщень удвох на самоті.

У своїй квартирі Роджер пив чай з гостею.

— Ага культисти на тій вечірці були ульотними, — сказала Влада

— Це не найгірші люди, вони хоч книги читають. Жаль, що усім окрім тебе вони не сподобалися. Через них мені урізали плату та крамниця пропустила три дні роботи, бо я затягнув з організацією.

— В порівнянні незнайомими тобі людьми, яких притягують друзі на вечірку, культисти були зірковими.

— У Франції твої друзі таке зробили?