Читати книгу - "Квіткова фея, Олена Гриб"

Прокидатися було приємно, тому що це позбавило жахливих сновидінь і наблизило момент доставки їжі. Дзелень потягнулася, позіхнула, відкинула штори й відчинила вікно.

– Апчхи! Апчхи! Цього не може бути! Апчхи!

Вітер кинув у хатину чергову порцію пилу й сухої трави, гримнув стулками й відштовхнув ошелешену фею вглиб кімнати.

– Я все ще сплю! Це просто дурний сон. Коли прокинуся, все буде ідеально, – переконувала себе Дзелень, не в змозі дивитися на пустку, що лише вчора пашіла здоров'ям, свіжістю і розмаїттям.

Час ішов, пробудження не було. Фея виплакала всі очі й лиш під вечір згадала, що знову забула про їжу. Але хіба це мало значення, коли всі її старання знецінювалися, перетворювалися на порох, зникали з лиця землі за один-єдиний ранок?

– До біса красу, – вирішила Дзелень за тиждень, звертаючись до дзеркала. – Відтепер я вибираю тільки користь для природи і стійкість. У пріоритеті все, що пробиває асфальт і живе місяцями без поливу. Я впораюсь!

У дзеркалі відображалося щось виснажене і напівпрозоре.

***

– Пані Дзелень, ви змарніли настільки, що я вас не бачу, але оскільки ваша тінь присутня, можу припустити, що ви теж тут. Що ж, не затримуватиму вас довше необхідного. На жаль, за час стажування до вас так і не дійшло, що є речі, з якими не впорається не тільки магія, а й старанна праця, тому Міністерство рослинних фей вирішило перевести вас туди, де ваша наполегливість принесе більше користі.

– В село? – з надією продзвенів слабкий голосок феї Дзелень.

«Вона досі вірить у те, що десь порівняно близько є місця, які люди не знищують просто тому що захотілося? Яка наївність», – але чиновниця з Міністерства фей утрималася від шпильки.

– На незаселений острів Крю, – відповіла максимально м'яко в напрямку тонкої тіні. – Вам там сподобається. Свіже повітря, нектар просто з квітів, багато опадів, з людей лиш один любитель природи… Ідеально для відп… для реаб… для суспільно корисної праці. Зачекайте в коридорі, за кілька хвилин вам винесуть документи для відрядження.

– Дякую, – прошепотіла Дзелень. – Опади – це добре. З росою надто важко.

– Угум. – Чиновниця уявлення не мала, що там із росою, і не збиралася це з'ясовувати. – Щасливої дороги. Впевнена, вам сподобається стабільність. Всім подобається.

Звісно, ніхто з них не міг знати, що єдиний відлюдник острова Крю теж піддався сучасним віянням і недавно замовив собі бензинову мотокосу.

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, не забувайте про «вподобайки» та коментарі. 

Щоб дізнаватися про новинки, підписуйтесь на мою авторську сторінку і приєднуйтесь до мене в соцмережах.

Приємного відпочинку в чарівних світах!

Якщо маєте можливість, будь ласка, донатьте ЗСУ і волонтерам.

І, будь ласка, завжди пам'ятайте про те, що #RussiaIsATerroristState

Кінець