Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

Ліка налила знову, і довелося випити. Вже після третього келиха я зрозуміла, що варто зробити перерву. Саме тому заявила, що йду в дамську кімнату, а сама на не твердих ногах попрямувала в коридор. Попутно набирала номер Борі і мало зважала на те, що відбувалося навколо. Саме тому пропустила мить, коли хтось став просто навпроти мене і я потрапила в його обійми.  

Спочатку розгубилася, а тоді розізлилася, адже незнайомець доволі впевнено тримав свої руки у мене на талії. Перед тим як відступити, мій сп'янілий мозок підкинув думку, що парфуми у незнайомця просто фантастичні.

- Ти чого руки розпускаєш? - скрикнула, нарешті піднявши погляд на хлопця.

- Взагалі-то я тебе врятував. Могла б  дякую сказати, - незнайомець виявився ще тим красенем. Високий, худорлявий і реально красивий. Одні лише очиська зелені чого варті!  Реально схожий на модель, і якби моє серце уже давно не належало Борису, я б задумалася про подальше знайомство. 

- Обійдешся! - буркнула, і обійшовши хлопця, все ж таки вийшла в коридор. Мій п'яний мозок уже не міг дочекатися, коли ж почує голос коханого. Саме після трьох келихів шампанського з'явилася гостра потреба почути коханого. Саме тому я не вагалася жодної секунди, коли набирала його номер.

Перший гудок, другий, третій, четвертий, п'ятий...

Нехороше передчуття не давало завершити виклик. Боря візьме слухавку, нічого ж не сталося… У Києві зараз обід, і коханий точно не спить у таку пору. Працює, напевно...

Після десятого гудка я збилася з ліку. І вже збиралася закінчити виклик, коли слухавку все-таки підняли, але був це не Борис. 

- Чого тобі, Юля? - невдоволений жіночий голос змусив мене примерзнути до підлоги. Я навіть на екран ще раз поглянула, до останнього сподіваючись, що просто помилилася номером. Але ні... дзвонила я вірно.

- Це хто? І де Боря? - голос почав зрадницьки тремтіти. 

- Спить Боря. Бідненький, всю ніч не спав, - дівчина явно знущалася, а я не розуміла, що все це означає. А, може, це розіграш такий перед весіллям? 

- Хто ти?

- Ірина. Пам'ятаєш мене? - глузливий голос дівчини пробирав до кісток.

Чи пам'ятаю я її? Ще б пак! Особиста помічниця мого нареченого! Ефектна брюнетка з третім розміром грудей. Я завжди дико ревнувала Бориса до неї, на що коханий лише сміявся і говорив, що його серце належить лише мені. 

- Чому у тебе телефон Борі? Дай йому слухавку!

- Я ж сказала, що він спить! - невдоволено заявила ця дама. - У нас була неймовірна ніч. А попереду ще одна, адже ти повернешся лише післязавтра.

- Я не вірю тобі! - голос глухий і наче не мій. 

- Твоє право, - фиркає Ірина. - Ну все! Ти відволікаєш мене, Юле! Пора будити Борю, адже попереду у нас продовження божевільного рандеву. 

Ірина сама завершує дзвінок, а я так і стою з телефоном в руках й не вірю жодному її слову. Ні, Боря не такий! Він ніколи мені не зрадить! Це ж так підло з його боку...

Хочу вертатись до дівчат і хоча б на сьогодні забути про цю розмову. Коли повернуся у Київ, на Бориса чекає серйозна розмова. Чому його телефон в Ірини, і що вона собі дозволяє? Тільки от встигаю зробити лише крок, коли на телефон приходить повідомлення. Кілька секунд вагаюся, чи варто відкривати його, але клята цікавість бере гору. 

На фото Борис і... Ірина. Він спить у власному ліжку, а Ірина в сексуальній білизні поряд з ним. Задоволена та щаслива…

Блокую екран, щоб не бачити це кляте фото, і швидко витираю сльози. Не хочу, щоб подруги щось запідозрили. Вони завжди говорили, що Борис мені не пара, а тоді змирилися, коли ми оголосили про весілля. Знаю, що радіти вони не будуть, адже мені зараз дуже боляче. Та псувати їм свято не хочеться. Все ж таки не кожного дня є можливість відірватися у Лас-Вегасі. 

То навіщо стримуватися? У мене більше немає нареченого, і совість моя кристально чиста! Хотілося помститися, та так, щоб Боря пошкодував про свою зраду. Для початку варто напитися, щоб забутися, а потім видно буде. 

До речі, бармен у цьому клубі дійсно красень!