Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

Насправді все не так вже й страшно, як здалося спочатку. Потрібно тільки виробити правильну стратегію і наполегливо її дотримуватися, тоді можна буде ставитися до всього, що відбувається, як до пригоди, і незабаром благополучно повернутися додому.

Отже, Глафіра потрапила в паралельний світ — Дарліт, як називають його місцеві. Його особливості ще доведеться вивчити. Формою правління тут була монархія. Тобто, по суті, Дарліт — королівство. І як у будь-якому королівстві, влада тут передавалася у спадок. Принц Ендрю вже досяг віку вступу на трон, але перш, ніж стати главою держави, повинен був одружитися. Ось із цього місця закони Дарліта виглядали з точки зору здорового глузду більш ніж дивними. Нареченою принца могла стати тільки дівчина з іншого світу.

За давньою традицією з різних світів викрадали сім претенденток. Себто, що означає «викрадали»? Місцеві юристи вважали, що дівчат переміщали в Дарліт виключно добровільно. І хоча у Глаші з цього приводу була інша думка, навряд чи їй вдалося б відстояти її в тутешньому суді.

Між претендентками влаштовувалися різні конкурси та змагання, щоб принц міг обрати кращу. Вона і ставала його дружиною. Решту дівчат повертали в їх світи.

Відкривши ту злощасну книгу в сірій обкладинці, Глаша мимоволі дала згоду на виконання договору, за яким повинна місяць провести в королівстві Дарліт, брати участь в конкурсах на руку спадкоємця трону і стати його дружиною, якщо вибір зупиниться на ній.

Тобто, щоб успішно повернутися додому, Глаші всього-на-всього потрібно не сподобатися принцу. Завдання здавалося цілком реальним, якщо не сказати легким. Глафіра не володіла примітною зовнішністю. Звичайна сіра офісна мишка. Худенька і непоказна. Ніколи не користувалася попитом у хлопців ні в школі, ні в інституті. Не подумайте, сама Глаша незугарною себе не вважала. Вона розумна, начитана, хороший фахівець і носій іще сили-силенної позитивних якостей, проте принцу їх показувати не обов'язково.

Коли здоровань в жовтому береті переконався, що Глафіра усвідомила суть договору, підійшов до неї, безцеремонно схопив за руку і начепив якийсь браслет. Глаша глянула на металеву штуку з підозрою — явно не ювелірна прикраса. Мабуть, ця не надто витончена деталь надіта для того, щоб Глафіра не могла втекти. Який-небудь аналог радіо-маячка. То не біда. Втечі в планах поки так і так не було. Навіщо поневірятися по незнайомому світу і ховатися від місцевого правосуддя, коли за умовами договору через місяць її і так повернуть додому. Головне — не стати предметом обожнювання принца.

— А що буде, якщо я відмовлюся виконувати договір? — про всяк випадок запитала Глаша. — Буду саботувати ваші дурні конкурси.

— А це як суд вирішить, — заявив жовтий берет.

— У кращому випадку шість місяців виправних робіт в королівській стайні, — вкрадливо прошепотів на вухо його помічник, — а в гіршому вам краще і не знати.