Читати книгу - "За мить до кохання, Лаванда Різ"

Цілодобова аптека в парі кварталів від нашого будинку, мене там вже знають, я часто беру ліки для батька, тому навіть не завжди перевіряють рецепт. Вийшовши з аптеки, зіщулююся від різкого вітру. Погода псується, але на вулицях все ще багатолюдно, курортний сезон дається взнаки, в основному всі приїжджі. Хмариться, мабуть вночі піде дощ.

— Гей, квіточко, покажи цицьки! — репетує якийсь напівп'яний недоумок з машини, що проїжджає повз мене. Замість того щоб проігнорувати, показую йому навздогін середній палець, і машина раптом різко гальмує.

— Трясця! Яка ж ти дуринда, Тіно. Знайшла з ким зв'язуватися, — бурчу собі під ніс, зупиняюся, збираючись перебігти на протилежний бік вулиці.

— Ходімо, не бійся, — несподівано підскочивши ззаду, обіймає мене однією рукою той самий хлопець з пляжу, через якого спіткнулося моє серце. Його долоня впевнено вмостилася на моїй талії, підштовхуючи мене йти вперед повз ту кляту тачку.

— Агов, молокососе, а хочеш я тобі свої цицьки покажу? — кидає він цим малоліткам жорстким тоном, з натяком на сильний кулак. — Ні? Я так і думав! — Дверцята грюкають і наворочений джип зривається з місця.

— До речі, я Тріс, — каже веселіше, і коситься на мене красномовними поглядами.

— Що це за таке дивне ім'я? Ніби жіноче, — права була Ева, не вмію я зводити хлопців з розуму, обов'язково щось не те ляпну. Ось яке мені діло як людину тато з мамою назвали?

Але він не образився, розсміявся до біса приємним сміхом:

— Друзі так прозвали, вкоротивши моє ім'я. Взагалі я Трістан.

— Ого, а де ж твоя Ізольда? — Не знаю чому мені стало смішно, але як тільки я засміялася — цей герой раптом глянув на мої губи, через що мене відразу кинуло в жар.

— Тільки не Ізольда. Не хочу образити класика, але, на мою думку, у жінки з таким ім'ям мають бути маленькі вусики на верхній губі, — продовжує жартувати і я знову сміюся. — А як звати дівчину-русалку?

— Тіна.

— Тобі підходить це ім'я.

— Ти всім дівчатам таке кажеш? — збрешу, якщо скажу, що я абсолютно спокійна. Усередині мене щось відбувається, там рухаються крижини та прокидається гарячий вулкан, заповнюючи мене лавою якогось дивного задоволення. Мені подобається йти поряд із ним, мене причарували його усміхнені світло-карі очі.

— Тільки деяким. Погодься, іноді ім'я зовсім не підходить людині. А в тебе воно миле, як і ти, — здається, до мене заграють і не приховують цього. Зараз я точно все зіпсую.

— Тобто ти вважаєш мене милою? Ха, ти помиляєшся, Трісе. Я нестерпна. Може, вже прибереш свою руку?

— Не приберу. Це моя нагорода за твій порятунок, — а він не тільки симпатичний, він ще й нахабний.

— Я б і сама впоралася ... Трісе, — не можу відірватися від його очей, залипла, він так близько, мене розбурхує запах його лосьйону. Мабуть, надто розбурхує, бо, задивившись на цього лицаря, спотикаюся, не помітивши маленьку сходинку. Він встиг мене спіймати, не дав зганьбитися і розтягтися на тротуарі долілиць, але тепер він мене обіймає вже обома руками.

— Ні-і, не впоралася б, ти без мене навіть ноги як слід переставляти не можеш, — глузливо хитає головою. — То коли зустрінемося?

— Що?

— Думаю, буде справедливо після того, що ми з тобою пережили, просити тебе про побачення.

— Побачення? — кліпаю очима, не розуміючи, він кепкує або говорить серйозно.

— Тіно, ти кумедна, — коли він посміхається у мене взагалі дар мови відбирає. — Ти мені сподобалася ще на пляжі, і я хочу знову зустрітися з тобою. То коли? Сьогодні? …Зараз? Тіно, прийом.

— Завтра о восьмій я йду з подругою в клуб «Каракатиця», — не вірю, що погоджуюся.

— Пречудово. Тоді ми з хлопцями теж прийдемо зацінити «Каракатицю». Я тебе проводжу? — Де їх вчать так спокусливо дивитися.

— Майже прийшли, - киваю на свій будинок.

— Тоді до завтра, русалко!