Читати книгу - "Чудесний столик, коза і палиця, Народні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Каже Іван:
– Віддай мені гроші, що тобі коза дотепер кидала!
І стала палиця бити… Видався Іван, іде. Прийшов домів: дуже діти попухли з голоду, та й жона опухла. Прийшов Іван до столика, потрусив столом, каже:
– Столику, аби мені тут було їсти!
І так сталося. І діти їли. І тоді каже Іван:
– Моліться Богу!
І діти стали навколішки і моляться дуже. Каже Іван:
– Слава тобі, Боже, що ти нас наситив!
Грошей доста у Івана, їсти є, робити не треба нічого. Айбо ті ґазди, що казали, що Іван ледащо, почали казати:
– Іван десь ходив і украв гроші, що є в нього!
А староста каже:
– Я чув, що в Івана є така коза, що грішми кидає.
Пишуть міністрам, аби вийшли судити Івана. Вийшли пани, кажуть:
– Іване, ми чули, що у тебе така коза, що грішми кидає.
Іван каже:
– Ідіть на город межи кози. Кедь то правда, то беріть її собі.
Позирають – не є кози. А та коза, що йому дав вітер, лежить собі на печі. Прийшли пани судити Івана. В’яжуть гайдуки Івана, а Іван каже:
– Палице, бий!
Палиця б’є панів. Доти Іван з панами судився, що сам цар почув. Каже цар:
– Іване! Чув я, що в тебе така палиця є, що сама б’є. Іди на війну!
А Іван каже:
– Піду. Лише мені одпишіть, де війна буде.
Іван зібрався і пішов. Сів собі в дупло дуба, а палиця коло нього. Прийшов цар із військом на поле, а Івана не є. А Іван каже:
– Палице, бий, що лиш видиш!
Палиця б’є царя, а цар каже:
– Боже, согрішив я, не знаю, що дію... Даруй мені життя!
Іван і вийшов з дупла. Каже цар:
– Чи то ти, Іване, мене б’єш?
– Я!
– Не вбий хоч мене; на тебе передаю царство!
І цар передав царство на Івана.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чудесний столик, коза і палиця, Народні», після закриття браузера.