Читати книгу - "Машина часу, Герберт Уеллс"

- Легше, значно легше вниз, ніж угору.

- А в Часі ви не можете пересуватися зовсім. Ви не спроможні ані на крок відійти від сучасного моменту.

- Ось тут, любий друже, ви й помиляєтеся. Саме в цьому помиляється й цілий світ. Ми завжди відходимо від сучасного моменту. Наше духовне життя - річ нематеріальна, воно не має ніяких вимірів і пересувається з однаковою швидкістю від колиски й до могили в Четвертому Вимірі Простору - Часі. Це подібно до того, коли б ми, почавши своє існування на висоті п’ятдесяти миль над землею, неухильно падали вниз.

- Але головні труднощі в тому, що в Просторі ми вільно пересуваємось у всіх напрямках, а пересуватися в Часі, як хотіли б, не можемо,- зауважив Психолог.

- У цьому й полягає суть мого великого винаходу. Ви помиляєтесь, кажучи, ніби ми не спроможні пересуватись у Часі. Коли я, наприклад, пригадую якусь минулу подію й цілком виразно уявляю її, я, власне, одходжу назад до моменту її здійснення; на той час я, так би мовити, подумки відсутній: я на хвилину стрибаю назад, у минуле. Звичайно, ми не маємо змоги залишатися в минулому стільки часу, скільки хочемо, так само як дикун або тварина не може зависнути в повітрі на віддалі хоча б шести футів від землі. З цього погляду цивілізована людина має перевагу перед дикуном. Вона може, подолавши силу земного тяжіння, піднятися на повітряній кулі. То чого ж не уявити, що зрештою і в часовому вимірі ми зможемо зупиняти або прискорювати свій рух чи навіть повертати його назад, пересуваючись у протилежному напрямі?

- Це аж ніяк неможливо,- почав був Філбі.- Це вже…

- Чого б і ні? - здивувався Мандрівник у Часі.

- Це суперечить розуму.

- Якому розуму? - спитав Мандрівник.

- Ви можете доводити, що чорне - біле, та мене ніколи в цьому не переконаєте,- сказав Філбі.

- Може, й не переконаю,- погодився Мандрівник,- але тепер ви хоч зможете зрозуміти мету моїх досліджень у царині геометрії чотирьох вимірів. Я віддавна вже плекаю думку про машину…

- Щоб мандрувати в Часі! - вигукнув Дуже Молодий Чоловік.

- Вона рухатиметься і в Часі, і в Просторі, залежно від бажання того, хто керуватиме нею.

Філбі тільки посміхнувся.

- Я перевірив її на досліді,- сказав Мандрівник у Часі.

- Надзвичайно корисний винахід для історика,- промовив Психолог.- Можна було б повернутися в минуле і перевірити, скажімо, відому всім оповідь про Гастінгську битву. 2

- Чи не боїтеся, що звернете на себе забагато уваги? - застеріг Лікар.- Наші предки не дуже полюбляли анахронізми.

- Можна було б вивчити грецьку мову з уст самого Гомера або Платона,- замріяно мовив Дуже Молодий Чоловік.

- І вони напевно поставили б вам незадовільно. Адже німецькі вчені навдивовижу вдосконалили їхню давню мову.

- Тоді нам лишається ще майбутнє,- не вгамовувався Дуже Молодий Чоловік.- Подумайте тільки! Можна покласти всі свої гроші в банк під проценти, а самому майнути вперед.

- І виявити, що суспільство там засноване на суто комуністичних засадах,- докинув я.

- З усіх найекстравагантніших теорій… - почав Психолог.

- Авжеж. Так само думав і я і тому ніколи не казав про це, аж доки…

- Ви не пересвідчилися в цьому з досліду! - скрикнув я.- І можете довести це?

- Продемонструйте ваш дослід,- вигукнув Філбі, починаючи вже нетерпеливитись.

- Еге ж, покажіть нам ваші спроби,- приєднався до нього Психолог,- хоч я знаю, що все це химери.

Мандрівник у Часі обвів нас поглядом і посміхнувся. Далі, з тією ж посмішкою, він засунув руки в кишені й повільно вийшов з кімнати, і ми чули, як він човгав ногами, проходячи довгим коридором униз до своєї лабораторії.

- Чого це він туди подався? - здивовано глянув на нас Психолог.

- Утне якусь штуку,- висловив гадку Лікар.

Філбі заходився розповідати про фокусника, що його він бачив у Барслемі, та Мандрівник у Часі повернувся, і оповідання Філбі ми вже так і не почули.

В руках Мандрівник у Часі тримав якусь блискучу металеву раму, розміром трохи більшу за настільний годинник, надзвичайно тонкої роботи. Була вона із слонової кості й якоїсь прозорої кристалічної речовини. Надалі я мушу додержувати цілковитої точності, бо те, про що мовитиметься, здасться вам абсолютно неможливим (звичайно, коли не йняти віри поясненням нашого господаря). Мандрівник узяв маленький восьмикутний столик, що їх було кілька в кімнаті, і підсунув до каміна так, щоб дві ніжки його стали на килимок. На столик він поклав свою машину, потім підсунув стілець і сів. На столику стояла ще маленька лампочка під абажуром, яка яскраво освітлювала все навкруги. В кімнаті горіло ще з дванадцятеро свічок: дві з них, у бронзових свічниках,- на поличці каміна, а решта в канделябрах. Отож було ясно як удень. Я сів у низеньке крісло, поставивши його майже між каміном і Мандрівником у Часі. Філбі примостився позад Мандрівника й дивився поверх його плечей. Лікар і Провінційний Мер сиділи праворуч від нього, а Психолог - ліворуч. Ззаду Психолога стояв Дуже Молодий Чоловік. Всі ми були насторожені. Я вважаю за неймовірне, щоб за таких умов нас спромоглися б обдурити, хоч би який хитрий та дотепний не був фокусник.

Мандрівник у Часі глянув спершу на нас, а тоді на машину.

- Ну? - підганяв його Психолог.

- Цей невеличкий прилад,- сказав Мандрівник, спершися ліктями на стіл і поклавши обидві руки на свій апарат,- тільки модель. Це - мій проект Машини, щоб подорожувати в Часі. Вигляд у неї, як бачите, дуже загадковий, а круг цього бруска ніби мерехтить щось, надаючи всьому апарату якогось фантастичного характеру. Оце,- вказав він пальцем,- один маленький білий важіль, а то - другий.

Лікар підвівся з крісла й пильно оглянув модель.

- Зроблено чудово,- схвалив він.

- Вона забрала в мене два роки праці,- зауважив Мандрівник, а коли всі ми й собі оглянули машину, додав: - А тепер,- прошу звернути увагу,- цей