read-books.club » Сучасна проза » Рівне/Ровно (стіна), Олександр Ірванець 📚 - Українською

Читати книгу - "Рівне/Ровно (стіна), Олександр Ірванець"

271
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Рівне/Ровно (стіна)" автора Олександр Ірванець. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 46
Перейти на сторінку:
петлі — білий конверт з марками СРУ і штемпелем «Ровно. Почтамт». На місці адреси отримувача — «Тов. (закреслено) Ецірван Ш.В., Зах. Сектор Ровно, вул. Полуботко, д. 8. Кв.45. Так. Адреса відправника: Ровенське обласне управління зовнішньої та внутрішньої міграції населення СРУ Ровенської обл. Дата на штемпелі відправлення — двотижневої давності, 2 вересня, точніше — «2 сентября», ледь прочитується по бляклому чорнильному штампові. Ну, так, у межах одного міста, звідти, з-за Стіни лист мусив добиратися два тижні. Авжеж, західнорівенський штемпель сьогоднішній, нічний, все правильно. І над ранок лист вже тут. Все вірно. Отож… Та що це таке…

Конверт був заклеєний грубо і густо чимось, схожим на світлий сургуч, щоб не шукати неприємнішого порівняння. Шлойма мусив просто надірвати його по короткому краю. Вміст конверта — складений удвоє аркушик бурого канцелярського паперу ще й приліпився ізсередини. Шарпнувши сильно, але обережно, письменник Ецірван таки відділив внутрішнє від зовнішнього й розгорнув надірваного аркуша, на якому під шапкою управління зовнішньої та внутрішньої міграції, одразу після відбитого типографським способом і закресленого скорочення «Ув. тов.» йшов текст, надрукований на машинці з російським шрифтом, тож літера «е» означала саму себе, а також і «є», а цифра 1 виконувала функції літер «і» та «ї».

«Ув. тов.» (закреслено) Ец1рван Шлойма,

проживаючий у м. Ровно, зах1дний сектор, вул. Полуботко, д.8, кв.45. Ровенське обласне управл1ння зовн1шньо1 та внутр1шньо1 м1грац11 населення повідомляе Вам, що зг1дно з трьохсторонн1 м договором про статус зах1дного сектора м. Ровно та відпов1дно до граф1ку роботи пропускних пункт1в Ви маете право на 1-денне (одноденне) в1дв1дання м. Ровно у четверг 17 вересня з 10 год. до 19 год. Пропускний пункт № 1 на вул. Лен1на працюе з 10 год.

Старший 1нспектор Ровенського ОУЗВМН

Нерозбірлива закорючка

(Колтунец).

Перебігши листа очима, Шлойма похапливо зиркнув на годинника з календарем на циферблаті: Sept.17 Thurs. Так, це сьогодні. До всього ще бракувало лише цієї поїздки. Але їхати треба.

Запихаючи листа з конвертом до кишені, письменник Шлойма Ецірван майже бігцем вискочив з під'їзду, скрунув ліворуч і перетнувши проїжджу частину вулиці Полуботка в тому місці, де вона з'єднувалась з коротюсінькою вулицею Правди (при тому, що вулиця Свободи залишилась у східній частині міста) перед тупим носом тролейбуса третього маршруту, обминувши каналізаційного люка з яскравою оранжовою кришкою, збіг асфальтованим пандусом до службових дверей міського театру. Там він привітався з черговим і пройшовши через коридор, службовим ліфтом піднісся на третій поверх, де одразу напроти ліфта знаходились приймальня і кабінет головного режисера. У кабінеті на Ецірвана чекав гостьовий (запрошений) режисер, світило західноєвропейської сцени Георг Маульвюрф, схиливши свою лисо-розпатлану голову на руки.

Коли Шлойма увійшов, гостьовий (запрошений) режисер підвів йому назустріч обличчя з очима, повними страждання.

«Морґен!» — гукнув йому з порога Шлойма.

«Тобрий… ранок! — з павзою поміж словами озвався Маульвюрф. — Ми з тобою тобре посиділи фчора… Туже топре…»

«Я трохи захопився, вибач. — Шлойма хотів одразу скінчити з «розбором польотів», — Може й не треба було тієї… третьої пляшки…»

«О-о-о! — Маульвюрф закотив очі під лоба й знову опустив голову на стіл. За кілька секунд він підвів обличчя, вже дещо спокійніше. — Сарас має прийти Ісабелла. У нас остання консультація. Ти хотофий?»

«Я хотофий… — Шлойма не хотів тягнути, він вирішив одразу й остаточно прояснити ситуацію. — Георгу, я оце щойно отримав дозвіл з того боку. Ну, з Ровно, розумієш? Дозвіл на відвідання моєї родини. І це має бути сьогодні. Георгу, якщо я тобі… якщо я не конче мушу бути присутнім…»

«Ти нітшого мені не мусиш.» — Так само з натугою в голосі відказав йому гостьовий (запрошений) режисер. — «От тільки… Гаст ду альказельцер?..»

В цю мить двері кабінету протяжно рипнули і в них з'явилася Ізабелла Штольц — прима південнонімецької сцени, молода зірка театрів Баварії та Баден-Вюртембергу. — «Гальо-о!» — проспівала вона, широко всміхаючись і водночас сторожко позираючи на Шлойму й Маульвюрфа.

«Привіт». — поспішно відповів їй Шлойма й переадресував до неї питання-прохання Маульвюрфа. — «Може, ти маєш алка-зельцер?»

«О, йа, йа, натюрліх.» — Ізабелла з розмаху шваркнула об стіл своєю сумочкою, від чого та розкрилася навстіж. «Скільки-то всякої всячини вміщається у жіночих торбинках» — подумав Шлойма, споглядаючи, як Ізабелла між ключів, пудрениці, кількох тюбиків губної помади, пачки серветок, якихось квитанцій та іншого мотлоху знаходить нарешті таблетки у сріблястій обгортці. «Бітте», — простягла вона їх Шлоймі. — Це для Георга. — кивнув Шлойма й актриса простягла ліки режисерові. Той поклав їх перед собою, сторожко налив у склянку води з графина. Потім підвів погляд на Ізабеллу й Ецірвана:

«Сітайте, чого стоїте?..»

Ізабелла присунула собі стільця, сіла на нього й почала згрібати назад, до сумочки витрушені на стіл скарби. Шлойма, залишившися стояти в неї за спиною, видобув з пачки сигарету. «Вже третя сьогодні» — відзначив собі подумки.

«Я фчора виставиф остаточно ліхт… топто світло.» — Маульвюрф надпив десь зо чверть склянки і тепер дивлячись на вміст посудини, повільно ворушив губами. Потім залпом вихилив усе до решти і втупився своїми світлими очима кудись у далечінь, за вікно.

«Отше, ти хочеш їхати туди?…» — вказав він кивком голови в напрямку свого погляду, за дахи готелю «Театральний-Редіссон».

«О! Вас іст льос? Що діється? — жваво закрутила Ізабелла своєю гарною голівкою. — Хто їде туди?»

Українську вона опанувала ліпше від Маульвюрфа, бо мусила грати тією мовою на сцені. Тому відмінки в неї майже завжди збігались, а німецький акцент був ледь-ледь відчутним.

«Він хотче їхати туди… — Маульвюрф вже трохи живіше ворушив язиком. — Він отримаф дозвіл на ф'їзд. На фітфітання своєї ротини…»

«О! Пріма!.. — радісно зблиснула очима Ізабелла, та одразу ж налякано їх округлила. — Але ж… але ж там… ти можеш не повернути…ся звідти…»

«Ну ні-і… — протягнув Шлойма, виймаючи з рота сигарету. — Я їм нічим не насолив, та й взагалі.Навіщо я їм там потрібен?»

Маульвюрф раптом прикрив рота пухкою долонею

1 2 3 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рівне/Ровно (стіна), Олександр Ірванець», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Рівне/Ровно (стіна), Олександр Ірванець» жанру - Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Рівне/Ровно (стіна), Олександр Ірванець"