read-books.club » Детективи » Коло смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "Коло смерті"

275
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Коло смерті" автора Кріс Тведт. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 ... 123
Перейти на сторінку:
тоді, саме тієї миті, як дрож пронизав мене, лише за кілька кілометрів від того місця, де я сидів, упріваючи під своєю чорною мантією, розігралися події, яким дуже скоро судилося перевернути все моє життя. Але я ще того не знав, тому усміхнувся у відповідь Грекові, стенув плечима й мовив:

— Так, мабуть. Не від тутешнього ж холоду цокотять зуби…

Чому його прозвали Греком, ніхто вже й не пригадує. Може, через чорне волосся, блискуче від гелю чи лаку, чи що він там вживає, аби прилизати його до потилиці й сховати лисину. А може, через вічний, темний заріст, що тінню укривав його щоки.

У поєднанні з бездоганно скроєними костюмами й дорогими, трохи занадто барвистими сорочками він дуже скидався на південноєвропейського гангстера.

Однак звали його Ганс Міккельсен і, наскільки я знав, жодної краплини екзотичної крові не текло в його жилах. Гадаю, він не страждав від схожості з гангстером. Ганс Міккельсен був гангстером, дуже навіть успішним, а це рідкість. Надзвичайно мало злочинців самі обирають свій шлях. Здебільшого в кримінальний світ потрапляють випадково — через поганих друзів, поганий алкоголь, погані ідеї та наркотики. Життя їхнє схоже на вервечку взаємопов'язаних лих і непередбачених обставин. А якщо вдасться зірвати куш, вони вмить готові його проциндрити, пустити за вітром, просіяти крізь пальці.

З Греком усе інакше. Він був, певною мірою, інтелігентною людиною, хоч і без жодної освіти. Мабуть, за інших стартових обставин зміг би зробити добру, цілком законну бізнесову кар'єру. У кожному разі, позбавлений будь-яких докорів сумління, він зміг би вижити в найгірших тарапатах. Він був сутенером, він був контрабандистом, він був найбільшим шахраєм міста, він причетний до всіх оборудок, де можна було заробити гроші, але ніколи не світився, завжди залишався у тіні. Грек ніколи не бруднив рук, інші за нього виконували чорну роботу. Тому його важко було впіймати на гарячому, тому його ненавиділа поліція. Роками він вислизав їй з рук, за ним числилися хіба дрібні крадіжки. Але тепер Грек потрапив у скрутне становище. Під час однієї потужної, за місцевими масштабами, операції поліція скористалася усіма їй доступними ресурсами й найновішими методами. Вона зламала його поштову скриньку, пересіяла всі е-мейли, проникла в організацію, прослуховувала телефони, наставила жучків у його помешканні та в офісі, навіть в авті, аж врешті прокурор назбирав стільки звинувачувального матеріалу, що з'явився реальний шанс потопити Грека. Однак Грек був обережною людиною, уживав своїх заходів безпеки, у розмовах вдавався до умовних кодів або ж говорив туманно, натяками і ніколи нічого не записував. У кінцевому підсумку доказів виявилося недостатньо, щоб висунути звинувачення, уся робота й ресурси пішли б псові під хвіст, якби не такий собі чоловічок на ім'я Ґустав Німан.

Одного сльотливого осіннього вечора він заявився до начальника міської поліції додому, поводився так ґречно і ввічливо, що поліцмейстер, недовго повагавшись, дозволив йому увійти до помешкання. За горням чаю на кухні Німан розповів, що багато років вів бухгалтерію Ганса Міккельсена, але тепер кається і готовий викласти все, що знає про незаконну діяльність Грека. Прокуророві тільки того й треба було: свідка з найближчого оточення, з допомогою якого можна було б підтвердити всі підозри, підкласти фундамент під звинувачення, звести могутній мур, схопити ту славнозвісну червону нить, і ось уже Ганс Міккельсен у пастці.


Та Грек зовсім не скидався на звіра в пастці. Я упрівав під мантією, а тому хоч би що. Грек нахилився до мене й прошепотів:

— Чого ми тут стовбичимо? Чого чекаємо? Чому б просто не зробити перерву?

— Бо суддя хоче динамічного процесу, а перерви забирають час. Доки всі вийдуть, доки потім знову займуть свої місця. Ти ж знаєш, як воно… — я глянув на годинника. — Та свідок спізнюється лише… на одну хвилину.

— Хто має свідчити?

— Ревізор.

— Що за ревізор?

— Його найняла поліція для проведення ревізії рахунків нічного клубу Зебра.

Грек відмахнувся рукою.

— А це навіщо? Я не маю ніякого стосунку до того клубу.

— Німан каже, що ти його власник.

— Ґустав Німан, — з притиском мовив Грек, ніби вкладаючи в ті слова всю зневагу світу, — убогий негідник…

— Можливо. Але цей убогий може засадити тебе за ґрати до кінця життя.

— Еге ж, знаю. Ти не раз мені казав, що все залежить від Німана. Коли він має свідчити?

— Завтра зранку. Завтра вирішальний день.

— Ага. Якщо прийде…

Я стрепенувся.

— Ти не впоров, бува, якоїсь дурниці, Міккельсене?

— Що ти маєш на увазі?

— Чи не послав, скажімо, когось до нього додому, щоб змусити змінити свідчення?

— Звісно, ні!

— Сподіваюся, — мовив я, але щось насторожило мене в його погляді, щось, що зазвичай надійно ховалося за бездоганно плеканим фасадом, і я знову відчув, як моторош морозом сипонула по спині.

Я струсив її з себе й підвівся.

— Ваша честь!

Суддя Стенерсен рвучко підвів голову, короткозорі очі уп'ялися в мене.

1 2 3 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коло смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коло смерті"